Глава 39.2

На щастя, подруги, якщо й помітили її жест, сприйняли його як цілком природний за цих обставин.

«Сьогодні ж!» – повчально-грізно прогарчав дракон.

«Сьогодні ж», – подумки підтвердила Євгенія.

– Вона просто неймовірна! – тим часом захоплено говорила Оларі, маючи на увазі декана, що сиділа у позі філософа, зануреного у роздуми. – Навколо згарище! А вона не просто анітрохи не налякана, а спокійна, немов медитуючий східний ельф-чернець!

– Взагалі-то вона не просто так сидить у такій позі, – повчально поправила її Занія. – Вона подумки читає заклинання розвіювання магічної напруги. Придивіться! Бачите, як навколо неї тремтить повітря?

Оларі та Аріка тут же, наскільки змогли, напружили зір, проте побачити тремтіння повітря усе одно не змогли.

– Ні, – скрушно промовили вони, заперечувально замотавши при цьому головами. – Нічого не бачимо, – зітхнувши, додали вони.

– У вас просто ще не натренований зір. Зараз побачите! – підбадьорливо пообіцяла Занія й максимально наблизила зображення. – Тепер бачите?

– Е-еге-е ж! – одночасно захоплено й трошки здивовано вигукнули Оларі та Аріка й так з відкритими від подиву ротами й витріщилися на мерехтіння повітря, яке створювало навколо Біргітти складні магічні візерунки, що були видимі лише або при дуже великому збільшенні або, якщо знати, на що саме ти дивишся, або тими, у кого для цього добре натреноване око.

«А ти бачиш?» – запитав у Євгенії дракон.

«Бачу», – подумки відповіла вона.

«Твоя подруга має рацію, ваша декан просто неймовірна жінка! Я навіть більше скажу, з подібними чарами далеко не кожен бойовий дракон упорався б, не кажучи вже про драконес. Був би живий, одружився б! – одночасно із захопленням та жалем у голосі промовив її квартирант.

– Хммм… А жарти у місцевих мешканців не такі вже й нешкідливі, виявляється… – тим часом задумливо промовила Занія.

– Я, звичайно, не експерт, але, як на мене, це зовсім не схоже на жарт, – не погодилася з подругою Аріка.

– От і я про це ж саме, – кивнула Занія. – Я знаю декана Рінгер по службі на кордоні, вона не з тих, кого легко злякати. І вона безумовно не з тих, хто не контролює свою силу. Не кажучи вже про те, що у нашого декана є провідницький дар…

– Ти це до того, що вона аж ніяк не могла випадково пальнути з такою силою? – зрозумівши до чого вона веде, уточнила Євгенія.

– Так, саме це я й маю на увазі, – кивнула межевичка. – Абсолютно виключено, що Біргітта пальнула з такою силою випадково. Якщо вона скористалася дзеркальним заклинанням такої мощі, то це тільки через те, що в цьому була нагальна необхідність.

– Дзеркальним? – перепитала Аріка.

– Угум, – знову кивнула межевичка. – Я впевнена, що Біргітта скористалася саме дзеркальним щитом. Вона надто відповідальна, щоб використовувати на території академії будь-які інші атакуючі заклинання.

– Тобто... нашу Біргітту намагалися спопелити? – прикривши кінчиками пальців губи, з жахом промовила Оларі.

– Угум, саме так, – вкотре кивнула межевичка. – Нашу Біргітту намагалися спопелити.