Глава 37.1

Глава 37

Сусідки Євгенії заснули майже миттєво. Вона теж була б дуже рада зробити те саме, але тільки-но вона поклала голову на подушку, як з нею зв’язався її «квартирант».

«Ти не поговорила з Елем!», – докорили їй.

«Наскільки я пам’ятаю, я з ним розмовляла. І досить довго», – заперечила вона.

«Ти чудово зрозуміла про що я!», – буркотливо парирували у відповідь.

«Ти був зі мною увесь час і чудово бачив, що обставини не сприяли тому, щоб я змогла з ним поговорити про те… Коротше, сам знаєш про що саме», – резонно зауважила Євгенія.

«Але ти й із Біргіттою теж не поговорила! Теж обставини не сприяли?», – буркотливо зауважили у відповідь.

«Ні, не сприяли. І ти знову ж про це чудово знаєш! З деканом я поговорю, коли в нас з нею буде індивідуальне заняття! – з викликом у голосі пояснила дівчина і навіть не попросила, а зажадала: – А тепер будь ласка, дай мені поспати! Мені завтра рано вставати!»

Відповіддю їй стала ображена тиша. Однак Євгенія занадто втомилася, щоб замість того, щоб заснути, перейматися такою дрібницею, як те, що її «квартирант» не побажав їй спокійної й доброї ночі.

До речі, ніч виявилася спокійною і без його побажань. Але при цьому або, навпаки, через це, дуже короткою.

Здавалося б, вона тільки-но що заплющила очі, а вже...

– Підйом, соні! – голосно будила усіх Занія. – Пробіжка кличе!

– Що? Вже? – простогнала Аріка.

– Я швидко одягаюся, тому я ще п’ять хвилинок посплю, а ви збирайтеся, – сонно пробурмотіла Оларі.

– Я теж швидко збираюся, – підтакнула Євгенія, намагаючись перевернутися на інший бік.

От тільки, хто ж їй дозволив!

– Ні яких швидко збираюся! – зарубала на корені «бунт» на кораблі Занія. – Швиденько підірвалися й марш у ванну!

Жертви раннього підйому важко зітхнули, з ненавистю подивилися на огидно бадьору подругу й вирушили у ванну. Занія ж тим часом вирушила на кухню.

Поки її подруги, одна за одною, приймали душ, приходили до тями від сну й приводили себе у порядок, Занія розігріла за допомогою магії булочки та приготувала ароматний чай.

Вона побоювалася, що подруг доведеться підганяти. Але ті приємно її здивували. З’явилися перед її світлі очі навіть раніше, ніж вона встигла занудьгувати. Усі як одна усе ще дуже-придуже незадоволені, проте у той же час вже одягнені у спортивні костюми.

– А я вам чай приготувала та булочки з корицею розігріла! – запропонувала Занія «хабар».

Який, тим не менш, не оцінили.

– О боги, тихіше! – скривившись від дуже гучного й радісного вигуку, попросила Оларі.

– Спасибі, – буркнула Аріка, подивившись і на чай, і на булочки з таким похмурим виглядом, наче і перше, і друге було приправлено смертельною отрутою. Однак, при цьому ні від першого, ні від другого не відмовилася.

– Ніколи не розуміла, як можна радіти життю з ранку, – невдоволено пробурчала Євгенія, яку, як і Оларі, пересмикнуло від надто гучного й надто бадьорого голосу подруги.