Глава 36.3

– Взагалі-то, насправді, усе просто, – спробувала відбутися жартами Оларі. – Коли в тебе є схильність викликати хаос там, де на нього не чекають, доводиться шукати місце, де твої таланти знайдуть більш-менш гідне застосування. І що ж може бути краще за армію у такому разі?

– Ну а, якщо серйозно? – не відступила Занія.

– А якщо серйозно, – злегка зніяковівши, криво посміхнулася Оларі й зітхнула, – я дуже, просто дуже-дуже хотіла продовжити навчання. От тільки моїм батькам було не по кишені оплатити моє навчання навіть у найгіршій магічній академії. І так вже вийшло, що тільки для вступу сюди не потрібні були ні гроші, ні зв’язки: тільки мій рівень магічного потенціалу, наявність у мене цілительського дару й те, що я – драконесса по крові, – закінчила вона.

– А я тут через брата. Через мого старшого брата, – сумно посміхнулася Аріка. – Ми втратили його рік тому. Він служив на південному кордоні. До речі, Ерік також закінчив цю бойову академію. В одному із зіткнень із грифонами на південному кордоні він отримав поранення. І через брак цілителів, йому не надали цілительську допомогу вчасно, – голос її зірвався.

– Аріка, вибач, я не знала, – винувато прошепотіла Занія.

– Ох, Аріко! – не знаючи, що ще сказати співчутливо видихнула Євгенія.

– Я так тобі співчуваю! – прошепотіла Оларі.

Аріка зітхнула на це й продовжила.

– Тому, як тільки я почула, що у військову академію драконів набирають драконесс-цілительок, я не вагалася ні секунди. Так, мого брата вже не повернути, – знову сумно усміхнулася вона, – проте я можу врятувати чужого брата і не одного!

Якийсь час подруги мовчали, потім слово за слово, вони почали неспішну, легку бесіду знову. А через деякий час у кімнаті навіть знову залунав сміх.

Бо життя тривало: яким би часом сумним й страшним воно не було, життя тільки на страхах та смутку не зупинялося, воно йшло далі й далі…

За розмовами та сміхом час пролетів непомітно, і коли подруги нарешті подивилися на годинник, виявилось, що вже давно за північ.

– Ходімо спати, – запропонувала Занія. – Завтра ранній підйом.

Й оскільки усі четверо вже якийсь час позіхали, то сперечатися ніхто не став.