Глава 35.2

– Давай із тієї, що нам точно сподобається! – вкотре охнувши, попросила Євгенія.

– Із завтрашнього дня наш факультет звільнений від першої пари! – оголосила Занія.

– Ух ти! Супер! Нарешті можна буде подовше поспати з ранку! – радісно вигукнули Аріка та Оларі.

– Але?.. – припустила Євгенія, яка не поспішала радіти. З деяких пір вона не вірила у безкорисливі подарунки долі.

І, звісно ж, вона мала рацію.

– Замість лекцій ми будемо щоранку бігати. І скажу чесно, бігати ми будемо багато, – повідомила Занія другу новину, ту яка, нібито, мала її подругам із часом сподобатися.

– У-ууу! Так я й знала, – простогнала Аріка.

– Нічого ти не знала! – пирхнула Оларі. – Інакше б не раділа!

– Але ти теж раділа! – парирувала Аріка.

– І тому тепер Я, – вказавши на себе рукою, – не кажу, що «я так і знала», на відміну від деяких! – з єхидством в тоні відбила Оларі.

– А що там за третя новина? – поспішила вставити Євгенія перш, ніж Аріка парирує й перепалка подруг зайде на третє коло.

– Відповідальними за ранкові пробіжки призначено старшини скводів, – жартівливо задерши носа, із награною важливістю у голосі повідомила Занія.

– Тобто, ми бігатимо й потітимемо під твоїм пильним поглядом, а не ...? – уточнила Євгенія.

– Саме так, – кивнула Занія й насмішкувато підколола подруг: – Гей! Щось не бачу бурхливої радості!

– Та ми раді. Ми просто неймовірно раді, – важко зітхнувши, трагічним голосом промовила Оларі.

– Еге ж, ми аж такі раді, що навіть дар мови втратили, – іронічно прокоментувала Аріка.

– Угум, і тепер ми чекаємо не дочекаємось завтрашньої пробіжки! – зітхнувши, додала Євгенія.

Занія похитала головою й поблажливо посміхнулася.

– Просто подумайте про те, що нас могли змусити бігати не замість першої пари, а до першої пари, як це роблять кадети усіх факультетів та курсів, – запропонувала вона. І відразу ж резюмувала: – І думаю, привід для радості одразу ж з’явиться!

– Тут ти права, – кисло погодилися з нею всі три подруги.

– А ще сьогоднішня пара із фізичної підготовки могла бути у нас не останньою, а, наприклад, передостанньою, як учора, – запропонувала Занія ще один привід для радості.

– Добре-добре! Переконала-переконала! – піднявши руки вгору, ніби здаючись, сміючись, запевнила Оларі.

– Ми більше не скаржимося! – підтримала її Євгенія.

– Ми радіємо! – додала Аріка.

– Дуже-дуже радіємо! – Підтакнула Оларі.