Глава 34.4

Євгенія вкотре пирхнула, похитала головою й закотила очі.

– Почнемо з самих азів. Повторюй за мною, – скомандував Натаніель, розставляючи злегка зігнуті в колінах ноги на ширину плечей. Його погляд був спрямований прямо на Євгенію.

– Основою як захисту, так і нападу є те, що твоє тіло має бути готове до руху у будь-який момент, а твої очі – бачити кожен рух твого супротивника.

Євгенія кивнула й відтворила стійку. Не з першого разу, щоправда, відтворила.

– Тепер основи ухилення від атак та нападу, – прокоментував Натаніель, показуючи своїй учениці, як правильно переміщати вагу тіла, щоб уникнути удару, і як використовувати цей рух для майже миттєвого удару у відповідь. – Я вже говорив це, але повторюю ще раз: бій складається не тільки з ударів, але й з уміння їх уникати. Останнє, до речі, майже неможливо реалізувати без можливості передбачати дії противника. І для того, щоб навчитися їх передбачати, ти маєш знати якнайбільше, як очевидних атакуючих рухів, так і тих, які можна замаскувати під звичайні рухи.

Як не намагалася Євгенія, виконувати кожен продемонстрований їй Натаніелем рух точно як він, тим не менш, без його допомоги, яка передбачала досить тісний тілесний контакт, обійтися не могла.

Тому усе що їй залишалося, це намагатися не звертати уваги на ті лякаючи відчуття, які вона відчувала, коли м’язисте тіло недочоловіка-недопана притискалося до її тілу, коли його руки обіймали й підтримували її в різних положеннях, тоді як сам він терпляче пояснював їй, як вивільнитись з того чи іншого захоплення.

На її щастя ... від надто старанно зусиль, що вона докладала, її тіло невдовзі стало суцільною грудкою болю і її почало штормити. Так, часом і таке здається щастям. Бо усе, як відомо, пізнається у порівнянні.

– Ми будемо займатися, доки я тут і не помру? – задихаючись, спитала вона.

– У жодному разі ні, – запевнили її. – Ніхто не виснажуватиме тебе тренуваннями до трати свідомості. Для мене важливо, щоб ти набула необхідних навичок і стала сильнішою, спритнішою й швидшою. І я не доб’юся цього, якщо ти постійно відчуватимеш біль у всьому тілі й приходитимеш на тренування, як на каторгу. Більш того, навпаки, перетренованість лише уповільнить твій прогрес.

– Чудово, – з полегшенням видихнула вона, падаючи на мат. – Бо я більше не можу, – повідомила вона і сіла, схрестивши перед собою зігнуті у колінах ноги.

Натаніель сів поруч, змахнув рукою й, діставши з просторового карману, склянку води, простяг її їй.

– Води?

– Так, дякую, – кивнула Євгенія.

Відпивши ковток блаженно прохолодної води, вона заплющила очі від задоволення. І несподівано замислилась.

Цікаво, як би склалися їхні стосунки, якби вона не втекла з весілля? Незважаючи на те, що під час тренування він не втрачав нагоди підчепити її й постійно кидав їй виклик, їй було по-справжньому приємно з ним спілкуватися. Вона так втомилася, що не здивувалася б не зумій вона встати з цього мата, але при цьому в неї давно вже не було такого чудового настрою. Їй хотілося співати, танцювати… ну або просто посміхатися, як ідіотка. Що вона, до речі, й робила.