11

Незнаю як комусь живеться у цьому місці,але мені це вже поперек горла. Вже пройшов місяць мого життя тут. От з навчанням в мене все добре,наша дружба з Софі тільки міцніє і у моїм душі все більше загоряється бажання познайомити її з Лізою. Ми з нею інколи прогулюємося,я вже навіть була у неї вдома. Її сім'я прекрасна,вони добре віднеслися до мене,тільки старша сестра Софі Каріна виявилася повної протилежністю. Вона дуже тиха і займається тільки навчанням та влаштуванням своєї кар'єри. 

Що ж стосується Макса,то я його бачила тільки один раз і то пару секунд,більше ми не пересікалися. Я думаю це на краще,бо цей хлопець не такий простий як здається на перший погляд і це не тільки зі слів сестри мені так здається. Одного дня затрималась я довше в університеті,а коли виходила,то побачила,як біля Макса стояли два омбали на вигляд якісь бандюги в одного із них взаді був пістолет,вони про щось дуже голосно і емоційно говорили,потім вони щось передали Максові та роз'їхалися. Це був останній раз коли я його бачила. Тоді зрозуміла краще триматися подалі,а то ще щось може зробить зі мною,лишні проблеми мені зараз ні до чого.

От вдома дійсно був капец. Саме через це мені все було поперек горла. До неї дуже часто приходив хлопець зі своїми друзями,які робили повний балаган по всьому будинку і мені пізніше приходиться це прибирати,бо люба моя сестричка не можна встати після бурної ночі,а я знаходитися в бардаку не можу. Його дружки любили ще руки розпускати,я розказала про це Ларі,а вона тільки руками розводить.

 Я відчуваю себе просто золушкою або пташкою яку закрили в клітці. Лару взагалі не розумію то вона до мене добре відноситься,захищає,все робимо разом,розмовляємо по душах. Наступного разу кричить ні з того ні з сього, зривається. 

Одного разу ми сидимо на кухні розмовляємо спокійно,тут на її телефон приходить повідомлення. І тоді на її лиці появляться зла усмішка,очі випромінюють вогонь,який здатен спопелити,лице червоніє від ярості,а руки тягнуться до вази,яку вона кидає і приговорює -"я не така", "це все ти зробив" просто біжить до своєї кімнати і закривається. Я чую плач,прошу відкрити,виломлюю двері,але нічого не допомагає. Наступного дня Лара поводиться як нічого і не було,та зі мною вона не така вже люб'язна. 

І такі перепади майже постійно. Вона звичайно вибачається коли заспокоїться і знову стає люб'язною,але для мене все менше і менше це виносимо. Я ж їй нічого не зробила. В мене була думка навіть переїхати і жити окремо,але все проти мене. Для того щоб жити там мені потрібно оформити документи,які будуть свідчити про приватизацію будинку,а таке я можу зробити тільки з 18 років. Тому в Лари я залишаюся ще на 7 місяців,а тоді переїжджаю від неї та її перепадів, думаю вона цьому буде навіть рада.

Щоб якось зберегти себе та свої нерви,я знайшла собі місце далеко в саду. Там також є качеля та невеличкий струмок,який пливе за своєю течією в невідомому напрямку так як і я живу собі та незнаю на що мені вже чекати дальше,яка дорога мені приготована. Сюди я приходжу як є Саша з його друзями і коли мені стає сумно. Беру із собою коцик з книжкою, блокнот і ручкою,інколи спілкуюся з батьками та Лізою в неї все склалося просто супер,навіть закохалася в старшокурсника. 

І от знову я тут. Це місце таке захоплююче. Вітер легенько розвиває твоє волосся,цвірінкання птахів дають змогу розслабитися та про все забути,кружляють один з одним,не полишаючи на на хвилину ніби вчать тебе,що потрібно бути поряд,прощати та забувати усе. 

Якщо б дійсно так можна було зробити. Забути про усе погане та бути поряд. Та Лара сама мене відштовхує,не дає пізнати себе. Приховує якісь таємниці,показує себе не такою як є насправді я це відчуваю. Намагається переконати інших і себе,що вона інша. Ще й має якісь секрети пов'язані з Максом. 

Мої відчуття до нього тепер стали інші я це зрозуміла ні це не закоханість. Так він сподобався як тільки побачила,але тепер цей хлопець викликає у мене страх та недовіру,а його зовнішність обманчива. В деякому плані мені навіть все рівно на нього.