10

Прийшли ми у невелику кав'ярню,я замовила лате з тірамісу,а Софі американо з кексами. Спочатку я їй розказала про себе,як потрапила сюди

 - Чуєш та ти ніби як у казці,спочатку була бідна Попелюшка,а потім стала принцесою (сказала Софі і ми почали сміятися)

Потім вона мені розказала про себе. Виявляється Софі живе в тому районі,що і я. Її батьки місцеві бізнесмени,займаються архітектурою. У неї є старша сестра,яка навчається також у цьому університеті на 4 курсі. 

Ми ще багато чого обговорювали і я в неї запиталася про того хлопця,вона сказала,що незнає,але обов'язково дізнається. Звідки в неї така впевненість. 

Потім я запиталася на кого вона постійно дивилась,виявляється переді мною вона врізалася в одного хлопця з нашої групи і він їй дуже сподобався. А я думала,що щось серйозне,аж легше стало.

Потім по неї приїхав тато,ми обнялись на прощання,вона запронувала мене підвести,але я сказала,що на мене чекає сестра.

 А я написала Ларі,що звільнилася і мала чекати її на лавочці біля університету. І тут в мене ступор вона йде зі своїм хлопцем,а біля них той самий,що сьогодні вбігав в аудиторію. Невже вони друзі,але Лара не дуже була рада його бачити це було видно. Тільки хлопці добре спілкувались. Сестра побачила мене

 - Ніка,ходи сюди(покликала Лара і хлопці зразу обернулися)

Хлопець сестри ніяких емоцій не показував,а реакцію Абаєва не розуміла,спочатку кинув на мене один байдужий погляд і зразу обернувся,а коли підійшла ближче,то його сірі очі віддали блиск сталі і знову появилась та сама посмішка,яка була в аудиторії,водночас був і страх і захоплення. Ніби від його очей йшла якась нитка,що замотувала людину так щоб вона не рухалася.

 - Привіт,я Саша хлопець Лари, приємно познайомитись

 - Я Макс,зведений брат Сашка,мені також дуже приємно познайомитись із такою прекрасною сестрою Лари,навіть дивно,що вона приховувала таку красуню.

Поцілував мою руку,а я знову не могла поворохнутись та його посмішка була зовсім не проста ніби він щось задумав в той момент я змогла забрати руку і ми пішли до машини,попрощавшись я збиралася сісти в авто поки вона націлується з Сашою,ніколи не подобалось таке видовище. І тут мою руку хтось бере і притягує до себе нахиляється до мого вуха і каже:

 - Навіть не обнімиш на прощання,крихітко. Нічого ми ще зустрінемось обов'язково. Ти нікуди не втікнеш від мене, крихітко.

Після цього він пішов,а я сіла в машину. Я знову поринула у думки. Хто він такий насправді. Одна сторона його вселяє страх,а друга хоче спостерігати постійно. Він наче білосніжний демон від якого потрібно ховати очі,але і хочеться відкрити для нього те що приховуєш і поринути у його світ. Він ніби сам тебе кличе до себе,нічого не роблячи.

 - Що з тобою ти цілу дорогу мовчиш,щось сталося в університеті,Ніка?

 - Га,що,а ні все добре. Я просто задумалася. Лара розкажи мені про того Макса,бо він сьогодні вбіг до нас на пару,а потім я побачила біля тебе і мені стало цікаво?

 - Послухай мене та тримайся від нього подалі. Макс не той за кого себе видає. Ця людина має багато секретів і не дуже то хороших. Він жорстокий,вміє тільки використовувати,незнає про світлі почуття,тому навіть не думай про щось із ним це до добра не доведе. Я це знаю(сказала вона вже тихіше,але я почула)

 - Ні,я про таке навіть не думала просто стало цікаво,в нього просто такі надзвичайні очі 

 - Це єдине,що хороше у нього,я бажаю тобі щастя тому просто забудь про нього.

Так я зайшла до кімнати. Переодягнувшись я лягла на ліжко і горталу сторінку в інстаграмі. І одночас думала,що трапилось між Максом і Ларою,яка чорна кішка пробігла між ними. Але він красивий навіть дуже і в мене виникає відчуття,що десь його бачила. А коли нахилився,то відчула знайомий аромат,а голос також до болі знайомий. От що це за фігня,який він насправді,хто взагалі такий,що таке в ньому мене притягує. Я витягнула свій блокнот і знову почала писати

Ми з тобою - як море і небо -
і дaлекі, й близькі водночaс.
Нaм зустрітись нa обрії требa.
Але обрій тікaє від нaс.