Щастячко козу водило
вся версія
Маленьке щастячко чалапало світами, реальностями, фантазіями й мріями. Перло воно за собою на ціпочку козу. Коза була звичайнісінька. Хіба трішки з покоцаними боками та великими закидами копит. Цілком звичайнісінька, хоч й дурнувата коза.
Причалапало те маленьке щастячко до великого, сформованого віком й мудрістю щастя. Вклонилось та слово мовило:
- Чому? Чому та коза така вередлива? Тягну її за собою. Частину себе віддаю. А їй все не так. Все шкереберть сприймає, коза така сяка…
Посміхнулось велике щастя до малого посміхом мудрості. Витримало хвильку чи дві в паузі. Щоб слів підібрати. Щоб щастячко маленьке зрозуміло слово мудре. Згодом мовило:
- Ніхто не буде ходити за нами на прив'язі. Ти відпусти ту козу. Як схоче бути з тобою, то сама піде.
…Щастячко пішло далі само. Розчинилось.
…Коза, та, що цілком звичайнісінька з присмаком дурнуватості, пішла собі блукати та щастя шукати вже своєю власною дорогою…
#6045 в Фентезі
#3250 в Молодіжна проза
Відредаговано: 06.11.2018
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
