Глава 7

 Дійсно через пару днів мало би бути свято всіх закоханих, але в мене нічого й не було, щоб порадувати Рюко. Підказка подруги була дуже доречною і я ніяк не хотіла це упустити. За ті кілька днів до дня Валентина я встигла купити подарунок Рюко. Це була коробка шоколадних цукерок, що він так любив, оформлена у вигляді сердечка. Залишилося тільки віддати це другу, але в той день, на жаль, його ніде не було. Я була трохи розчарована. Після уроків я вирішила збігти до хати Рюко, щоб віддати подарунок. Подзвонила в двері, проте ніхто не відкрив. Почекавши трошки, я спустилась вниз і кинула коробку шоколадних цукерок в поштову скриньку. Коли була вдома, моя подруга мені написала. Вона поділилася новиною, що вона з Лео стали разом. Клара була дуже рада і не могла не говорити про нього. А ще вона хотіла все ж познайомити мене з ним, та і я була не проти завести нові знайомства, тому ми домовилися усі разом зустрітися завтра. На наступний день мені захотілося дізнатися, чи Рюко взяв мій подарунок. По дорозі до школи я зайшла і глянула туди. Коробка шоколадних цукерок там так і лежала. Засмучена вкрай, я пішла в школу на уроки. Навчальний день був теж не дуже. Вчителі навіть запитували, чи все гаразд. Рюко був в школі, але як завжди його утримувала юрба дівчат. Ось навчальний день кінчився! Я зібрала речі і було збиралася йти додому, як хтось зупинив.

* Юка! - пролунав голос друга.

 Я була вельми здивована почути його.

* Це ти? - перепитала.

* Так.

* Чому не був вчора в школі і вдома?- посміхнулася, розпочавши розмову.

* Бо вчора велике свято було, і дівчата мене б валентинками тими засипали, - в його голосі була нотка сором'язливості, але враз все змінилося, продовживши з здивованим обличчям:- А звідки ти знаєш, що мене не було вдома?

* Та так заходила просто дізнатися, чи все гаразд з тобою.

* Зрозуміло. Провести може тебе?

* Ні, в мене справ багато. Вибач! Добре, бувай! А то поспішаю.

* Ну гаразд. Бувай!

 Швиденько побрела додому. Я була навіть рада, що півдня минуло так непомітно, хоч і невдало. Мені спало на думку щось було намалювати і випустити своє невелике розчарування, що набралося за короткий термін часу. Я поринула в малювання настільки, що не помітила як минув час. Раптом мені подзвонила подруга з питаннями, де я. Згодом, як тільки Клара закінчила розмову, швидко зібралася і побігла на місце зустрічі. На той момент я вже мала хороший настрій, тому під ніс наспівувала щось, йдучи до подруги та її хлопця. При зустрічі Клара зауважила:

* Ти нарешті прийшла! Щось я не помічала раніше, щоб міс Серйозність запізнювалася.

* Я ж тобі по телефону казала, що малюнками захопилася.

* Ну гаразд. Не гарячкуй! Не будемо псувати настрій. Познайомся! Це Лео - мій хлопець,- представила подруга.

 Поряд з подругою стояв хлопець її віком. Він був трохи вищий за Клару. Його волосся було чорним, а очі зелені. З погляду було видно, що він більш мовчазний і врівноважений. Здавалося, що то не підліток, а цілком доросла людина, тільки в тілі юнака. Я продовжила, протягнувши руку:

* Привіт. Ти той хлопець, про якого мені так розповідала Клара? Я - Юка. Приємно познайомитись!

 Він мовчки кивнув, пожавши руку. Ми всі мовчки стояли. Клара підхопила, взявши нас обох за руки:

* Так ми тут в мовчанку зібралися грати чи гуляти? Давайте жвавіше, а то серйозні такі, аж нудно стало. Пішли, пішли!

 Ми йшли, точніше подруга нас тягнула. Це навіть трохи здалося смішним. Лео ніжно посміхнувся, дивившись на його веселу дівчину . Коли опинилися в парку, ми всі розмовляли. Її хлопець трохи розкрився. Він був напрочуд розумним, а також добрим. Я була рада за вибір Клари. Вона могла б спокійно покластися на нього. Прогулянка все-таки вдалася хорошою. Поєднання спокійного хлопця та жвавої дівчинки було вельми цікавим, тому, знаходячись в їхній компанії, я отримала повну насолоду. Прийшовши додому втомлена, впала на ліжко та заснула.

 Наступні кілька днів я задумувалася над почуттями, не припиняючи спілкуватися з Рюко та проводячи час з ним. На уроках малювала, отримувала від вчителів зауваження, думала, як ще показати другу свої почуття до нього. Згодом я все-таки наважилася просто відкритися йому. Вдома я сиділа годинами за столом, пишучи освідчення в коханні до нього. Написавши лист йому, придбала конверт попередньо й прикрасила його. Результат листа був втішним. Зосталося тільки дочекатися моменту, щоб віддати його. Я була збуджена від думок, що я врешті-решт відкриюся Рюко. В ту ніч я спала погано через бурю емоцій та хвилювань, які тривожили мене всю ніч. Після школи наступного дня, взявши листа, пішла шукати свого друга. Я йшла біля стінки школи, озираючись на кожного перехожого й шукаючи Рюко. На розі школи раптом почула якісь голоси. Я зупинилася, пильно прислухавшись. Там був голос Рюко і ще один дівочий. Вони говорили про щось.:

* За тобою стільки дівчат ганяється. Чому б тобі не вирішити цю проблему? - цікавилася дівчина.

* Що ти маєш на увазі?

* Невже ти не хочеш собі дівчину?

 ЇЇ голос прозвучав солодко та помітною хитринкою в тоні. Розмова продовжилася.

* Я не задумувався про це.

* Чого б тобі не вибрати мене?

 В той час я визирнула. Та дівчина підійшла до нього й припала до його вуст своїми. Рюко був здивований, але не пручався від неї. Таким чином вони обидва цілувалися, отримуючи від цього насолоду. З моїх рук випав лист, а по обличчю зарясніли сльози. Друг мене побачив та розгублено запитав: