Глава 3

 На ранок я була сонна. Звісно ж, не спати всю ніч! Та після чашечки кави всю сонливість, немов рукою зняло і думала про можливість зустрітися з моєю новою подругою. Тоді я була дуже рада знайти нових, хороших друзів, як вона та Рюко.

 Почалися зимні канікули. Я запланувала провести їх з друзями, отримавши незабутні враження, про які можна було тепло згадувати. В перший день канікул подруга позвала в гості і я була не проти. Через деякий час була біля неї. Піднявшись на її поверх, я подзвонила в двері. Звідти почувся голос:

* Зараз іду, Юка. Зачекай!

 Довго чекати не довелося. Вона відчинила двері і я зайшла в її дім. У неї відчувалася надзвичайно тепла та приємна атмосфера. Вся її сім'я була ввічливою, ба навіть щирою. Мама була ніжною, ласкавою, привітною, а тато - загадковим та турботливим. Від цих людей аж віяло добротою. Не могло й бути сумнівів, що тут завжди панував спокій і мир . Клара завела мене в кімнату після знайомства з її батьками. Ми там спілкувалися, веселилися, аж тут раптом вона почала розмову:

* Слухай, Юка. А тобі хтось подобається?

* А?- здивувалася я, потім продовжила: - Що ти маєш на увазі?

* Хлопець тобі якийсь подобається?

* Ну а тобі?

* Мені подобається один хлопчик з мого класу. Він такий чудовий!

 В її голосі була нотка захоплення, коли вона говорила про нього. Ми продовжили розмову:

* А як його звати?

* Лео.

* Сподіваюся він відповість тобі взаємністю,- посміхнулася я.

* А тепер ти розказуй, хто тобі подобається!

* Ну не зна....

 Розмову перервало повідомлення. Я глянула. Воно було від Рюко. Він хотів, щоб я з ним погуляла. Моя подруга відразу підхопила:

* Хто там тобі написав?

* То мій друг, - трохи сором'язливо відповіла.

* Зрозуміло, - посміхнулася Клара.

 Я написала йому, що не зможу, проте не помітила, як Клара глянула на нашу переписку. Вона хитро посміхнулася та вихопила мій телефон, солодко проказавши:

* Зараз ми все владнаємо.

 Я була здивована і враз підхопила:

* Хей! Що ти задумала? Віддай!

* Я написала, що ти любиш його, - відповіла вона.

* Що?! Ми ж друзі. Як ми одне одного любити можемо? Видали! - була досить шокована й намагалася повернути свій телефон.

* Вже пізно, сестричко! Тримай, - віддала телефон мені.

 Я хутко передивилася. Там було у відповідь коротеньке ‘’і я’’. Я вочевидь подумала, що він міг мене любити як друга, але я відразу ж почервоніла. Мені було ніяково за те, що зробила моя подруга. Далі ми продовжували веселитися, а під вечір я пішла додому.