Глава 2

Минули вихідні. В Понеділок, після уроків, я вийшла з класу й збиралася йти додому, аж раптом хтось взяв мене за руку.

* Привіт, червоненька,- пролунав голос Рюко.

* Я не червоненька, - відповіла й трохи надула щічки.

* Дівчата подивіться! Це ж Рюко,- шепотілися одноклассниці.

 Він різко потягнув мене геть від юрби дівчат, що збиралася до купи неподалік. Я не пручалася і йшла, здивована його поведінкою. Ми вийшли з школи у якийсь двір, де ми й сховалися. Там Рюко й мовив:

* Так тебе Юка звуть?

* Юка Кізоку,- відповіла, посміхнувшись.

* Підемо разом додому?

* Так.

 Ми йшли додому разом і жваво розмовляли. З ним було так цікаво, що й забула геть про ту дивну ситуацію. А ще він любив жартувати. Не минало й хвилини, як Рюко жартував і обидва сміялися досхочу, а потім розійшлися по домівках. З того часу ми стали друзями. Кожного дня ми йшли в школу та навпаки. На кожну тему могли спокійно поговорити, ходили, гуляли, проводили все частіше й частіше одне з одним час. Рюко став мені найкращим другом, якому могла спокійно довіряти свої секрети. Я була чомусь впевнена, що він мене завжди підтримає чи допоможе.

 Якось в один день ми гуляли. Раптово телефон Рюко задзвонив. Він зупинився і взяв трубку:

* Так, сонце. Що ти хотіла?

 Я не знала, хто то був. По розмові зрозуміла, що це була дівчина. Словечко ‘’Сонце’’ мене чомусь сильно зачепило. Я мала відчуття образи через такий розвиток подій. Це було вочевидь дивно, бо ми були найкращими друзями, але я чекала кінця його розмови. Коли Рюко поклав слухавку, я запитала:

* А хто то був?

* То моя подруга дзвонила,- відповів він.

* Зрозуміло.

 Весь день ми провели весело і обидва повернулися додому, сповнені приємними враженнями. Впавши на диван, я сиділа ввечері в телефоні та спілкувалася у соцмережах. Мені написала якась дівчина. Через хвилину-другу ми активно переписувалися з одне одною. Ту дівчинку звали Клара. Згодом з'ясувалося, що ми в одному місті живемо. За ніч ми встигли стільки про все поговорити і знайти безліч спільних інтересів. Радість мене переповнювала після знайомства з нею. До речі, ми навіть домовилися про зустріч.