Нічний клуб ряснів різноликим натовпом, не закриваючись і вдень. Постійно прибували бажаючі відпочити в більш спокійній обстановці, без гулу техно з колонок, миготіння кольорів і невиразних вигуків підбадьорених напоями "золотих діток".
Вдень клуб перетворювався на майже пристойний заклад. Для тих же "діток", але що вже відгуляли свої найгаласливіші роки: ще тягнуло покуражитися, але сімейні справи вже закрутили у вирі бізнес-імперій, батьківських статків і мафіозних схем - хто вже чим багатий.
На пілонах звивалися хробаками беззмінні стриптизерки, що вночі без комплексів оголювалися повністю перед завжди голодним натовпом роззяв, а вдень чи не сором'язливо виконують двозначні танці, вічні, як світ.
Бармен ретельно натирав вимиті келихи, прискіпливо вишукуючи найменший натяк на плями чи подряпини. Кивав новоприбулим, обдаровуючи легкою ввічливою усмішкою. Мало хто знав, що вдень за стійку стає сам власник закладу Вадим, який колись починав барменом.
Двоє чоловіків погано вписувалися в пейзаж, що їх оточував. Вони влаштувалися у постійній VIP-ніші у затемненні та ліниво потягували коктейлі. Затишна ніша була виділена їм на подяку за допомогу свого часу у становленні цього закладу. Про цю історію жоден із них не поширювався, хоч і таємницю не створювали.
А Вадим незмінно виходив удень до барної стійки, ретельно приводив робоче місце в ідеальний порядок і починав готувати авторські коктейлі. Жартував, що праця дозволяє йому не забувати коріння і не перетворюватися на пресичену мавпу.
- Льошка, нудно, - відверто позіхаючи, нудьгуючи протягнув чоловік, стягуючи через голову остогидлу краватку. - Терпіти не можу ці зашморги.
Стас Боков скорчив гримасу, недбало відкидаючи на інший край шкіряного дивана аксесуар, що нав'язливо додавався до його ділового костюма.
Друг розуміюче посміхнувся. Олексій і сам важко переносив краватки у всіх їх різновидах. Але деякі ділові зустрічі вимагали дотримання дрес-коду.
- Хочеш, подзвоню Насті, - запропонував Олексій Самсонов. - Вона одразу примчить. І подружку тобі на сьогодні підбере.
- Не сумніваюся, - відверто іронічно хмикнув Стас, відпиваючи з келиха і обводячи поглядом майже порожній у цей час танц-зал. - Ти вже вибач, друже, але ні її чергових дешевих подружок, ні її саму бачити не хочеться.
Льоша трохи помітно напружився, ображено засопів. Чути від друга такі слова неприємно. Особливо коли частково це правда.
- Стасе, ти говориш про мою наречену, - з тихою загрозою в голосі нагадав чоловік.
Але друг тільки відмахнувся. Витяг з кишені одинадцятий iPhone у діамантовій оправі. У день покупки вони посперечалися з Льохою, що він нізащо не наважиться обклеїти весь телефон дрібними діамантами. Ціна спору – оплата інкрустації. Стас тоді тільки хмикнув:
- Сам напросився, - і незабаром Олексій отримав вельми значний рахунок, а друг задоволено розмахував перед ним новинкою.
Спершу думав через час зняти всю цю пафосну мозаїку, але потім передумав. Його бавила реакція людей на аксесуар, вартість якого тепер перевищувала вартість подарованої Насті нареченим яхти.
Вона, до речі, ображено надула і без того прокачані губи і тиждень не розмовляла з Льошкою. Поки той не пообіцяв загладити свою провину, прикрасивши смарагдами її карнавальну маску для новорічної вечірки.
Стас із сумнівом подивився на друга, покрутивши в руках телефон.
- На ось, послухай, - наважився чоловік.
Він знайшов серед численних аудіофайлів необхідний і запустив його, зробивши звук голосніше.
- Ну, де твій мішок грошей? Обманюєш ти нас, Настя! Де ми, а де мільярдери всілякі!
Анастасія посміхнулася.
- Та приїде він! Зачекайте. Хто чекати вміє, той краще куш зриває.
- Ну-ну... Подивимось.
Стас натиснув стоп, уважно подивився на друга дитинства.
– Навіть не заперечує твою основну функцію. А ти лопух наївний.
Олексій невдоволено насупився.
- Коли ти зробив цей запис? – насторожено уточнив.
- Коли приїхав раніше за тебе до клубу. Заговорився тут з однією панночкою, а тут чую, як твоя розписує у фарбах, на що тебе розкрутить на честь свого дня народження. Вирішив записати.
- Навіщо? - здивувався друг, гублячись у здогадах.
Стас знизав плечима.
- Думав тобі, дурню, очі розплющити.
- Ніяк не забудеш, що вона мене вибрала? - беззлобно пирхнув Льоша.
- Хто клюнув, того й опрацювала.
- Гаразд. Твоє ставлення до жінок я знаю, – примирливо сказав Олексій, вирішивши не сперечатися. - Не хочеш Настю з подружками кликати, давай у більярдну зазирнемо.
- Ні, я вже завівся. Тепер від теми не втечеш. Це не я до жінок ставлюся так, це вони себе так зарекомендували, - уперто заявив Стас.
- Якщо тебе одна покинула, це не привід так до всіх ставиться. Люди бувають різні.
- Філософія все. Укладемо спір, що купити можна будь-яку? Питання лише у ціні та кількості витраченого часу, - в очах запалився азарт.
#6104 в Любовні романи
#1893 в Сучасна проза
непередбачуваний фінал, неможливе кохання, вагітність та таємниці минулого
Відредаговано: 05.01.2024