Розділ 4

Михайло

Ніжне створіння кліпало блакитними очима і явно намагалося щось мені сказати. Втім, з її рота так і не вилетіло ні звуку, поки я швидко тягнув її вперед по коридору.

Мені ніколи було питати її про те, що її так бентежило. До четверга не так-то багато часу, а ще потрібно з'ясувати звички один одного, не кажучи вже про те, що їй як мінімум тиждень доведеться звикати до мого величезного будинку. Сподіваюся, хоч при Антоні Миколайовичу вона не заблукає.

- Зачекайте! - видихнула дівчина і досить енергійно заперечила. - Нікуди я з Вами не поїду. І взагалі в РАГС теж з Вами не піду.

- Чому? - щиро здивувався я. - Я що негарний?

- Ні, - прибиральниця опустила очі і спалахнула рум'янцем.

- У тебе що хлопець є? - я продовжував бомбардувати її питаннями.

По обличчю дівчини пролетіла ледь помітна тінь, але вона швидко опанувала себе.

- Ні. Хлопця у мене немає.

- Тебе що мій достаток не влаштовує? - напирав я. - Ти взагалі знаєш, хто я?

Немов тут хоч хтось не знав мою нескромну персону.

- Знаю. Але мене Ваше фінансове становище не цікавить, - трохи різко сказала прибиральниця, піднявши свій красивий маленький носик догори.

Я сторопів. Що значить, її моє фінансове становище не цікавить?! Таке взагалі буває?! Ні, швидше за все вона просто набиває собі ціну. Хоче продати свою свободу подорожче. Ось і торгується.

Ніколи в житті я не зустрічав жінки, яка б не велася на мої гроші. В юності молоді японки з розуму сходили, роблячи все, щоб тільки привернути мою увагу. Але тоді вони це робили швидше через те, що в їх оточенні я був єдиним представником європеоїдної раси. Хоча і багатство моїх батьків теж грало не останню роль. Тінейджеркам хотілося погуляти, і бажано за мій рахунок.

Пізніше, навчаючись в інституті, в рідній країні на мене заглядалися всі - від розбитних двієчниць до заморених навчанням відмінниць. А квартира, що залишилася від заможного родича, перебувала в настільки чудовому місці, що вони готові були днювати і ночувати під кабінетом, де у мене проходили пари, тільки щоб отримати мій байдужий погляд.

У дорослому житті, правда, моя приваблива зовнішність була лише приємним бонусом до мого вельми немаленького окладу. Насамперед симпатичні дамочки дивилися на мій гаманець, а потім вже оцінювали моє обличчя і атлетичну статуру - кубики преса там усілякі, біцепси та інше, а з моїм характером вони готові були миритися, аби я не переставав задаровувати їх дорогими подарунками.

Спочатку я хизувався тим, які красуні мене оточують, розкидався грошима наліво і направо, щоб заробити свою вагу в суспільстві, а потім збагнув - вага в суспільстві мені потрібна була тільки для досягнення своєї міністерської мети. Тому я перенаправив свої зусилля в потрібне мені русло. Дамочок же як і раніше вибирав тільки ласих на оточуючу мене розкіш. Просто тому, що інші навколо мене не крутилися. А знайомитися десь з кимось я не вважав за потрібне. Навіщо? Якщо вони самі водять навколо мене хороводи, тільки встигай вибирати.

Саме тому фраза прибиральниці про те, що мій достаток її не цікавить, вибила мене з колії. Довіряй, але перевіряй. Дотримуючись цього принципу, я м'яко запитав:

- А якщо я дам тобі грошей? Дуже багато грошей. Набагато більше, ніж твій заробіток за кілька років. Тоді підеш? - в цю хвилину я дуже сподівався, що не звучав аж занадто грубо. Але такі розмови з моїми пасіями у мене іноді відбувалися. Може, не настільки відверто, але зараз ляси точити часу не було.

- Ні, звичайно, - на губах дівчини повисла іронічна посмішка.

Було дивно, що вона не відреагувала на мою пропозицію зі злістю, як якась ґречна особа. Невже я не перший, хто їй таке пропонує. Ого, мені навіть стало цікаво. Настільки, що я тут же рвучко запитав:

- Чому?