12

Субота для Дани завжди була рання. Мультики Юсті починались о пів на дев’яту, тому мала уже сиділа перед телевізором на кухні та повільно їла грінки. «Качині історії» крутили по колу цілий рік, так що Дана уже знала напам’ять усі діалоги. Вона готувала собі та дочці чай, та пильнувала грінки на сковорідці, стоячи упівоберта до телевізора. Він гучно розмовляв дитячими історіями. Дана думала, що так вона розбудить батьків, але Юстя запевнила, що вони уже звикли. Дана повернулась на кілька днів до батьків після неприємного розриву, про який не обмовилась ні словом.

Вона і так знала що скажуть батьки. Тато знову стомлено зітхне та перегорне сторінку чергового зошита. А мама почне читати нотації. Після минулих двох стосунків Дани вона тільки і чекала на її розрив. Немов їй кортілось показати доньці який у неї жахливий смак у чоловіках. Дана і сама це знала. Раніше вона заступалась за кожного кавалера, не дозволяла батькам погано про них говорити, а потім ставалось саме так як і казала мама. Спершу це списували на наївність та юність, але після народження Юсті та років, які минули у тому самому руслі, на заспокоєння прийшли нотації.

А Юстя, мабуть, здогадалась. Дана боялась наскільки схожою на неї у цьому віці була дочка. Ще і те, що виховувала її не вона, а її мама, теж лише збільшувало їхню схожість. Характер у неї точно мій, думала Дана. А зовні не схожа. Дівчина і сама не пам’ятала того хлопця з яким переспала у кабінці туалету. Зараз згадувавши про це, Дана кривилась. Яка ж гидота! Бруд навколо, чиєсь блювотиння у смітнику, написи ручкою на стінах, залишені дилерами травки, приглушене світло. І їй тоді так закортіло залізти в штани тому хлопцю? У нього було каштанове волосся та блакитні очі – саме це він і залишив доньці, про яку навіть не здогадувався.

Дану пересмикнуло. Немов події десятирічної давнини пробігли перед очима. Зараз вона зовсім інша, казала собі вона. Ага, - підтакував внутрішній голос. – Подивись, ти знову вагітна від чоловіка якому начхати. Який лише користувався тобою.

- Що з тобою таке? – голос Юсті позаду привів до тями.

- Все гаразд. – механічно відповіла Дана. – Твої пузі-грінки майже готові. – дочка попросила добавку. Тому Дана і стояла біля плити, смаживши ще дві грінки.

- Що ще за пузі-грінки? – Юстя скривилась і зробила укус. Задоволено усміхнувшись, дівчинка їла грінки, хрустячи запеченим хлібом.

- Як? Я ж тобі розказувала. В дитинстві я дивилась Телепузиків і вони на сніданок завжди їли пузі-грінки. Я так любила цей мультик, що змусила всіх називати грінки пузі-грінками, а крем для торту пузі-кремом.

- Ну і дурня. – буркнула мала. Дана закотила очі. Немов у дзеркало дивиться. Ну і мала вредна!

- Нічого подібного. В мій час хоча б мультики були нормальні. А то зараз подивитись – одні страшилки. – Дана зняла з пательні грінки та поставила перед дочкою. Та мовчки взяла свіжу до рук, навіть не подякувавши.

- Та чекай! Гарячі же ж! – Дана смикнула Юсті за рукав.

- Нічо страшного! – відповіла донька. Дана насупилась.

- Не приходь плакати коли живіт болітиме. – Дана сіла за стіл і сьорбнула чаю. Інше горнятко вона поставила перед Юстею, на що мала ще більше звузила очі. Набралась від тата – подумала дівчина.

- І не прийду. Ти все одно про мене не дбаєш! – крикнула Юстина.

- Юстя! – Дана зіскочила на ноги. Мала немов знала куди бити.

- Що? Знову у тебе проблеми і ти прибігла сюди, щоб дідо чи баба тобі допомогли? – Юстя теж встала на ноги і, забравши тарілку з грінками та чай, пішла до себе.

Дана ще зо хвилину дивилась їй услід, а на фоні співали фінальні титри Качиних історій. Лише потім дівчина сіла за стіл і вимкнула телевізор. Чай холонув у горнятку, а грінки пахнули на усю кухню. Тільки їсти більше не хотілось. Дана схилила голову на стіл. Чоло палало. Та і щоки також, що гріха таїти. А їй так хотілось спокійного дня. Вчора ще і Мар’ян ніби найнявся. То дзвонив, то писав, то взагалі приперся до будинку і написав що чекає внизу. Дана тоді коротко відповіла, що не вдома, а він не повірив. Сказав, що уже був у неї вдома і Лев сказав, що вона помчала до батьків. Завжди так робить коли проблеми наздоганяють – Мар’ян додумався навіть записати голосове, спародіювавши Лева. Дана подумала, що тоді запустить телефон у стіну. Проте хлопець ще добрі сорок хвилин стояв під будинком. Сама пересвідчившись, бо глянула у вікно, Дана лише попросила його йти додому. Тоді Мар’ян лише зітхнув.

- Я така дурепа! – прошепотіла Дана.

- Тут не можна не погодитись. – татів голос згори змусив підняти голову. Він стояв у піжамі з соняшниками, яку Таня подарувала йому минулого року на Миколая. Сестра вирішила подарувати її як жарт, а татові вона так сподобалась, що він спав у ній постійно, навіть коли вона була захолодна.

- Доброго ранку! – мовила Дана.

- Доброго, доброго… - тато зиркнув через плече на старшу доньку, готуючи собі каву. Чайник закипав, а Остап розвернувся до дочки лицем.

- Що таке? – Дана жувала сніданок, який уже не смакував так як хотілось, тому що вистигнув. І чай здався надто гірким. Дівчина досипала цукру і повільно почала розмішувати ложкою під пильним поглядом батька.

- Розкажи що сталося. – тато залив каву окропом і сів навпроти. – В тебе на лиці написано, що щось не так. - Дана зітхнула. Не хотілось знову бачити татову реакцію на її проблеми. Він ніколи не кричав як мама. Лише стишував голос. У цій його звичці Дана читала таке розчарування, що ставало огидно з самої себе.