8

Хлопцю здалося, що Дана якось дивно повелась під кінець їхньої зустрічі. Майже побігла до свого авто, навіть не озирнувшись. Мар’ян знизив плечима і перевів погляд на свій старий дім. Машина Дани проїхала мимо, а хлопець постарався помахати рукою на прощання дівчині, яка ховалась за кермом. Не вийшло. Дана проігнорувала його жест і зникла за поворотом.

Нелегко їй, мабуть, думав юнак. Він досі стояв поруч з лавкою, тримаючи ключі в правій руці. Треба було їхати. Еля ненавиділа спізнення. Тільки от з’являтись на сімейний обід до нареченої зовсім не хотілося. Мар’ян згадав, як їх "заручили". Минулого року на Великдень батько раптово вирішив запросити хресного у гості. Мар’ян тоді тільки розійшовся з дівчиною і тихо страждав в своїй кімнаті. Батько без питань дав йому спокій, але мама… Лише через те, що вона зустріла маму Елі в торговому центрі кілька днів тому, почула що вона самотня і ось! План готовий. Мар’ян не очікував, що мамині плани будуть реальністю. Що тато їх підтримає і вижене його з кімнати вітатись з гостями.

Елю він пам’ятав ще з дитинства. Завжди вища за нього дівчинка, яка була дуже тиха і ніколи не хотіла бавитись. Тепер вона була на голову нижча за Мар’яна, проте все така ж тиха. Риси обличчя у неї були невиразні, але милі. Косметикою вона користувалась в міру, а одяг сидів на ній неймовірно. Еля привіталась з легенькою усмішкою на губах і знову опустила голову. Її батько – хресний юнака, гортанно засмівся і стиснув похресника в обіймах.

Хіба могли Еля та Мар’ян собі уявити, що за тим столом їхні батьки придумають план їхнього весілля? Мама Елі щось розповідала про колишнього хлопця Елі, який кинув її заради найкращої подруги. Мар’ян неохоче їв паску, запиваючи чаєм, де-не-де пропускаючи крізь вуха деталі розмови. Майже так само як в мене – подумав він. Моя колишня теж зрадила з найкращим другом. І от, тепер я тут, наїдаюсь солодким та сплю по чотирнадцять годин. Мар’ян ніколи не думав, що його особисте життя стане надбанням батьків. Колись тато щось казав про передачу повноважень і його роль у сімейному бізнесі, але юнак майже ніколи не слухав. Тоді його цікавила лише кохана. А тепер ні коханої, ні батьківської підтримки, бо вони лише посміялись на його реакцію на зраду дівчини. Мати  то взагалі – закотила скандал: чому ти побиваєшся за якоюсь голотою?! Тобі судилось мати порядну дівчину з багатої сім’ї. Мар’ян тоді лише махнув рукою. Йому тепер взагалі не хотілось одружуватись. Заводити сім’ю, виховувати дітей. Все це виглядало для хлопця як похмурий аспект майбутнього. Йому зовсім не хотілося бачити Елю кожного дня, хоча він і не міг сказати, що вона була йому неприємна.

Дівчина була розумною, цікавою та гарною. Її родина володіла невеликим бізнесом, а батько був директором банку. Мати отримала в спадок немаленьку суму грошей та сімейний бізнес. З дитинства Елі ні в чому не відмовляли, проте це не зробило її розпещеною багачкою. Навпаки, батьки інколи бідкались, бо донька виросла надто наївною. Так, її наївність. Вона і зіграла з дівчиною злий жарт.

Мар’ян лише сів за кермо, коли задзвонив телефон. Він зітхнув за взяв слухавку. Бажання їхати в гості знизилось з нульового до від’ємного.

- Алло?

- Де ти є? – голос Елі був звичайним, але все одно якась злість у ньому була присутня.

- В машині. Скоро приїду. – Мар’ян завів мотор та рушив, однією рукою тримаючи телефон біля вуха.

- Ти обіцяв, що приїдеш швидше і допоможеш мені накрити на стіл. – точно! Чорт, через Дану він про це забув! Мар’ян закусив губу. Треба щось придумати. Якусь білу брехню.

- Я зустрів друга. Ми розговорились і я забув. – білої брехні придумати не вдалось. Хлопець лише молився, щоб дівчина якомога швидше закінчила розмову і він зміг відкласти телефон. Бо лише штрафу бракувало до цього і так посереднього дня.

- Ясно. Приїжджай швидше. Мій батько уже тричі про тебе питав.

- Звісно. – Мар’ян відклав телефон на сусіднє сидіння і повільно видихнув. Треба буде закінчити цей фарс. За останні кілька тижнів домовленість з Елею про вільні стосунки полетіла коту під хвіст. А практика в Дани його доконала. Мар’ян не хотів визнавати, але перед Даною у його голову повертались усі почуття минулого та спогади. Боже, скільки ж їх було…

Морозиво на лавці, катання на роверах у парку, як Дана вчила його їздити на роликах. Як він плакав, коли розбив коліно через ті ролики і Дана мусила обробляти рану. Тоді Мар’яну було дуже соромно, що він розклеївся перед нею. Але дівчина лише погладила його по голові та усміхнулась. Шрам на коліні досі виднівся білою смужкою, змушуючи Мар’яна усміхатись, коли він дивився на нього. На противагу Елі, яка запропонувала лазерну корекцію. Тоді вони вперше посварились.

Будинок хресного був великим, але затишним. У Елі було троє менших братів, тому вдома в неї завжди був галас та тупотіння хлопчачих ніг. Брати Елі були усі молодші: найстарший – ровесник Мар’яна, ще двоє на два та на чотири роки молодші. Якраз наймолодший, Захар, вибіг до Мар’яна з криками та вітаннями поміж ними.

- Йо, Мар, здоров! – хлопець кинувся обіймати друга, біжучи по викладеній доріжці в саду. Мар’ян потиснув йому руку та обійняв. Захар відразу затарахкотів.

- Чуєш, я скачав нову ФІФУ, ти маєш зі мною пограти, чуєш?

- Звісно. Але після обіду. Твоя сестра…

- Ой, та забий ти на Елю. Вона щось сьогодні якась дьоргана. З самого ранку гиркає на всіх.

- А що сталось? – Мар’ян роззувся та зайшов до передпокою. Там відразу у нього забрала сумку покоївка. Захар на цю процедуру навіть не звернув уваги.