Будні підприємця

«Відкрийте і вам перестануть стукати»

У зв’язку з призовом і високими податками багато працездатного населення покинуло місто, напевно тому воєвода погодився вислухати Сінтораса. 

-Я вчора стратив голову митниці, тому мені потрібен новий, підпиши тут, якщо згоден, — сказав воєвода.

А ні, схоже не через це.

-Гаразд — погодився Сінторас.

-Так от за хабарництво смертна кара, місцеві працівники митниці скоріш тебе не визнають і не пустять на місце роботи, удачі.

«Воєвода явно щось недоговорює. Чому він сам з цим не розбереться? Хіба збір податків не його привілей? Нащо йому маріонетка для збору добровольців? Невже сам правитель боїться працівників митниці?» — роздумував Сінторас — «План такий — потрібен помічник, гаразд, значить пошукаю кандидатів серед своїх знайомих».

-Привіт друже лікарю мені потрібен асистент погодишся?

-На вулиці злива і сильний вітер, від тебе смердить лайном, і ти виглядаєш так наче тиждень недоїдав.

-А ще з мене учора витягнули сокиру — прекрасний час, щоб щось починати, то що уперед?

-Ні! — сказав він грюкнувши дверима у мене перед обличчям.

«Ага» — подумав Сінторас

-Робота асистента потрібна? — Сінторас звернувся до жебрака.

-Я не зможу…

Сінторас кинув йому монету.

-А тепер віддай мені її назад.

Жебрак віддав.

-Бачиш? Ти впораєшся. То пішли?

Піднявши жебрака за руку вони вдвох пройшли в кімнату в постоялому дворі.

-Поки що наш кабінет буде тут. І так, вартові нам не підпорядковуються, корупція настільки висока, що воєвода не отримує прибуток з мита. Потрібно замінити персонал, що думаєш про формування добровольчих груп для підтримання порядку в місті?

-У місті то стане спокійніше. Проте чим це допоможе митниці? — спитав асистент.

-Ми зрозуміємо кому з них не чхати на долю міста. З них і наберемо персонал.

-А якщо ми не знайдемо нікого?

-То підемо в інше місто.

-А якщо і там нікого не буде?

-То посилимо пошуки, збільшимо плату.

-А якщо і тоді нікого?

-Тоді ми збираємо наші речі й тікаємо звідси, щоб уникнути гніву правителя.

Щоб купити хоч якусь зброю для місцевих добровольців Сінторасу доведеться витрачати гроші із того схрону.

-Чи точно я хочу цього?

-Що таке начальнику?

«Тільки я отримав владу мені відразу хочеться її віддати…. Мені доведеться витратити усі гроші й працювати ще довше, а нагородою можуть бути борги та загальна ненависть із-за озброєння тих хто не бажає добра місту» — думав Сінторас.

-Гроші створили мені більше проблем, — сказав Сінторас вголос

-Що ви там бурмочете?

-Гаразд тож нам потрібен ще один план.

 Робочі будні місцевої міліції

Злодій із капустою в руках біг поміж вулиць. За ним гналися двоє членів місцевого ополчення. Один із них зачепив жінку. Дюжина яєць впала і розбилась.

-Прийдіть до шинку «Веселий тхір» вам компенсують витрати.

-Спіймав гада. То що рубаємо йому руку?

-Ні, відводимо його в камеру, буде платити штраф.

Кінець уривка

-Спочатку потрібно придумати де нам розмістити штаб. Давай усі ідеї, що приходять, — сказав Сінторас

-Розмістімо його в одній з кімнат в постоялому дворі. Власник може погодитися віддати нам її задарма, якщо кількість відвідувачів зросте, — запропонував жебрак.

-Гаразд тоді я сьогодні ж відправлюсь на переговори. Тепер добровольці. Ми наймемо глашатая, чи будемо шукати персонал серед знайомих?

Робочі будні місцевої міліції

-А ти як тут опинився?

-Коваль ця стара худоба, повідомив, що я все життя був солдатом, ось ці міліціонери і явилися до мене.

-А чому ж ти не відмовив раз не хотів?

-Захищати невинних краще чим грабувати їх. Да і жерти було нічого. Проте вони запропонували мені тренувати новобранців, а не патрулювати вулиці.

-А я почув, що глашатай горланить от й прийшов сюди.

Кінець уривка

-Гаразд. А як ми визначимо наші повноваження?

-Так сталося, асистенте, що я знаю закони цього міста.

Зустріч Сінтораса та воєводи

-Владико доброго дня.

-Я тобі давав наказ організувати роботу митниці, а не набирати ополченців, щоб п’яниць й злодюжок ганяти, — втомленим голосом сказав воєвода.

-Із них буде набрано новий персонал для митниці. Їм не відомі корупційні схеми і їм є діло до міського порядку.

-Гаразд, чого тоді явився?

-Я б хотів попросити внести деякі правки у закони. Варто надати глашатаям привілеї захисту, бо натовп хоче їх розірвати, якщо вони приносять погані новини, і з приводу борделю біля церкви…

Кінець уривка

-Де ми дістанемо зброю? І якою вона буде?

-Це точно будуть списи. Воєвода розказував, що з ними вчаться швидше всього. 

-Які будуть покарання за порушення?

-Просто будемо виганяти.

Робочі будні місцевої міліції

-Нас лишилось лише четверо на все місто…

-Їм ще пощастило, їх могли вигнати з міста та забрати усе майно за видавання податковою службою.

-Хіба податки бояри не повинні збирати особисто?

-Може він боїться вилазити з фортеці? І крім правителя і голови міліції, схоже законів ніхто не знає. 

Кінець уривка

-Коваль погодився виконати замовлення і зробив невелику знижку, чи то із-за гуртової закупівлі, чи то із-за старої дружби.

- Добровольці набрані, документи в яких вказується платня, лишилось лише підписати, а за зброю й одяг лише заплатити. Залишилось лише найпростіше пане начальнику. Чи ви вагаєтеся?

«Скриня спорожніє якщо я погоджусь на витрати. Дороги назад не буде» — думав Сінторас