Сенс життя

«Як називається місце де комуністи радикали

 та демократи збираються разом?

 Відповідь: сімейна вечеря»

     В послугах Сінтораса більше не було потреби, бо лікар як і обіцяв, звалив з міста. У місті потрібно було віддати пів зарплати, щоб тричі поїсти за день, а місцевий правитель знову стягнув подвійний податок, тому роботодавці ще більш неохоче наймали новий персонал… Думки про скарги Сінторас прогнав відразу. Час на відпочинок було виключено з графіку і він, зі страхом всередині, пішов пропонувати себе, як працівника усім роботодавцям. П’ятий, десятий, п’ятнадцятий двадцятий тридцятий… Сонце вже сідало, проте його погодився взяти один коваль.

«Поділитесь їжею?» — спитав Сінторас.

Стримавши блювоту від смаку того, що йому дали голод зник і як виявилося з’явився вихідний раз в тиждень. У будній день його робоча зміна була чотирнадцять годин. 

І от він допрацював до цього самого вихідного.

«Тепер у мене є час шукати роботу мрії. Почнемо ж. Що ж стане моєю основною спеціалізацією?» — роздумував виснажений та голодний Сінторас, бо їжа все ще була занадто дорогою, щоб наїдатись.

Сінторас сів. На фоні було чутно цвірінькання. Кхм. 

«Є 4 спеціалізації. Перевірю їх усі. І так те, що перше спаде на думку тим й почну цікавитись. Так от, з якої спеціалізації я б хотів почати?» — подумав Сінторас.

Людина-техніка

-Х-мм. Пане ковалю, а розкажіть як водогін працює.

-А тут все просто. Дивись…

От так його вихідний і пройшов. Увесь день він слухав як працює водогін. 

«Як же ж нудно… В чому сенс життя?» — скаржився Сінторас.

Так вихідний і скінчився. Проте схоже його організм щось знав, бо він працював у кузні, де техніки було більше чим він раніше помічав. Й чоловік з радістю йому розказував як працюють міхи для розпалювання. На наступний день, як виробляють ковадло, й про те 

як розрізняти якіснішу сталь й чому для виробництва інструментів вона не є настільки необхідною. Разом з ковалем він відправився до його коханки, яка з радістю розказувала йому як працює прядильний станок. Коли вечоріло, він вчив видряпані на бересті записи, Дивно, що коли військо Залежності було відбито, у нього з’явилося ледь не 5 додаткових годин. А їх потрібно чимось заповнювати, чимось настільки цікавим, як і комп’ютерні ігри, чимось настільки заспокійливим як і алкоголь.. 

-У мене ніколи не було такого працівника як ти, проте коли ти прийшов, із тими втомленим поглядом, просячи їжу, я не чекав, що тебе так зацікавить ковальство, — сказав коваль

-До речі, дядьку коваль, мені здається, чи ви згодилися викувати зброю самому воєводі? — змінив тему розмови Сінторас

-Помітив ту сталь, що я приніс? Так, і є, настрій в мене з’явився недавно зробити щось таке, за що мене й після смерті пам’ятати будуть.

Другий тиждень добігав кінця. Щоденні розпитування про інструменти переставали бути неймовірно нудними, після того, як Сінторас розібрався, я почав сприймати місто якось інакше, наче в іноземній пісні почав розуміти слова.

«Кожного дня обирати вчити, і кожного дня мені все ще приходять думки про те, щоб втопити горе» — промовив все ще сумний Сінторас.

Людина-природа.

«Так-от… Я можу почати з повожчиків вони кожного дня прибувають у місто. Потім можна продовжити серед конюхів або пастухів» — роздумував Сінторас

«Сьогодні останній день як цирк у місті» — сказав перехожий.

Сінторас попросив відгул й відразу ж побіг туди.

На його здивування, працівники цирку не вважали свої діяння чимось неймовірним, а їхні способи розведення тварин чимось складним й таким, що його варто тримати в таємниці.

Висунувши голову з пащі ведмедя один з працівників почав дивитися Сінторасу в очі в очі. Сінторас почав говорити.

-А чого ви боїтеся?

-Іноді я боюся, що скажу жарт і у відповідь буде повна тиша.

За його цікавість і невелику доплату, вони навіть дозволили мені погладити усіх циркових звірів. 

«Ой ну хіба вони не милі? Тільки, будь ласка, не відкуси мені пальці» — сказав Сінторас

Того ж дня Сінторас пішов провідати місцевого конюха. Конюх дозволив спостерігати за роботою, доки Сінторас буде вичищати стайні. 

«Я так хотів» — заспокоював себе Сінторас.

До прихода Сінтораса конюх пив. А в другу половину дня він пішов продавати коней до воєводи. Проте у нього не вийшло перехитрити Сінтораса повністю, бо він побачив як конюх одягає сідло на коня. І ще Сінторас побачив як людина залазить на коня і їде на ньому. Проте наступного разу Сінторас вирішив піти до іншого конюха.

Після вихідного Сінторас повернуся та поїв і ліг спати. Проте, перед тим як потрапити в князівство снів, він спостерігав сон

На нього летіли снаряди із гучним свистом, під час того як він зі страхом шукав місце, щоб сховатися в його руку вгризся нахцерер. Якимось чином Сінторас зумів втікти від нього. Потім пішов дощ із сілі, а рана почала давати знати про себе. Потім виявилося що його шосси виявилися забруднені. кожна людина з натовпу, що виник навколо почали тикали пальцем і сміялися. Проте все ще зі страхом, Сінторас продовжував йти через натовп. Потім він почув гучний лай. І ще один. Він замер від страху. Коли він розвернувся то побачив зграю собак. Сінторас втратив залишки контролю над тілом і побіг. Після стрибку один пес повалив його на землю. Потім зграя оточила Сінтораса…

Він відкрив очі. Пройшло десь пів години, проте у Сінтораса не вийшло надовго заснути тієї ночі

«Тепер псар» — сказав собі Сінторас, стоячи перед псарнею

 «Давай я зможу» — сказав собі Сінторас, та перестав говорити з собо.

  Вся нервова система неначе горіла. 

«Я боюся їх, наче помру зараз. До біса! Я готовий вступити до бою та зустрітися зі страхом смерті, якщо це потрібно, щоб покращити життя» — гордо сказав собі Сінторас, давлячи бажання розвернутися та побігти.