Князівство снів

«Життя як сон — все одно колись проснешся»

Вітаю, Ключник я. 

«Де ж твої ключі?», — спитав Сінторас, проте важливіше було знати, чому Сінторас чує голос Ключника у себе в голові, та чому його слова записані, як слова автора.

Ключів нема, бо я це ти. Ось тут стоїть фортеця твоїх кошмарів. Сіра величезна. Від неї нема ключа, проте у дверей нема ззовні й місця для ключа. Коли хоче вона відкривається ізсередини. Ось тут стоїть озеро твоїх бажань.

«Чому воно виглядає неначе калюжа?» — Я серйозно постав йому питання чому ти чуєш його у себе в голові та поверни мені мою роботу.

Страждання осушують його. Проте зараз воно найбільше чим колись було.

«Невже, чому?» — я тебе ненавиджу Сінторас.

Бо життя перестало стояти. Бо ти почав щось робити крім скарг і задумливих поглядів у далечінь.

«Правду схоже той священник казав».

Ось тут стоїть зоопарк твоїх страхів.

«Хіба він не повинен стояти у фортеці?» — сказав Сінторас споглядаючи як жовті листи невідомо звідки розліталися наче на сильному вітрі. Один з них впав біля нього і він підняв його. Тобто тепер я тут на чверть ставки, і це вдячність за те, що я був стільки сторінок з вами.

Страх не кошмар. Страх має сенс. Тут стоять ведмеді, змії, висота.

До зустрічі друже мій сердешний, постарайся не тільки лишитися живим, а почати радіти своєму життю.

• Сонце — Сілдрантіс
• Мрія — Магріліс
• Радість — Раздрілікс
• Океан — Одрінтіс
• Кохання — Кордранікс
•  
• Зілдріф анетріс вішаріліс - означає не тільки радість і світло в серці, але й внутрішню силу, яка виникає від примирення з собою та вміння бачити красу в самому серці темряви.
• Справедливість - Сіварлісент
• Мова — Маглітрікс
• Гора — Грантіс
• Світло — Сілмірент

«І нащо мені ці записи зі словника?» — сказав Сінторас, коли світ навколо почав розмиватись.

Кінець уривка

Сінторас прокинувся, на щастя більше не чуючи голос Ключника. Уже вечоріло, а він весь цей час не працював. У нього був вибір, закінчити роботу й відкласти розмову про відсутність на завтрашній ранок.

«Да ну ні, ну ні» — налякано говорив з собою Сінторас. 

Відчуваючи біль від втоми й стрес від зміни стану, він побіг назад до міста. 

-Будь ласка, залиште мене — благав Сінторас, стоячи на колінах.

-Ти чого? Не треба було від роботи відлинювати, до зустрічі, — говорив працедавець.

«Я не хочу це втратити. Дай мені шанс я доведу хоч собі, що не проґавлю його» — подумав Сінторас.

-Я вночі буду відпрацьовувати, будь ласка, дозвольте.

-Вночі?

Його залишили. І тією ночі, як і обіцяв він не спав. Дивно, проте злодії м його чіпали.

 «Можливо із-за того що у мене немає грошей. Можливо, як знак поваги до моєї роботи» — роздумував Сінторас, — «Проте я більш чим певен, що причина була в запаху» 

Князівство снів

Вітаю, друже мій. Це знову ти? Повернувся провідати свого друга Ключника?

-Я знов на вулиці заснув?, — о боже, знову він.

Так, проте цього разу це було неймовірно швидко. І вітаю з вдало закінченою роботою.

-Ну то вперед пішли досліджувати наш світ снів знову.

Як там Надія?

- Якомусь владиці служить і здається вона сохне по ньому. Так-от як думаєш як довго це усе буде тривати?

Оця робота? Чи як довго я буду тебе розважати? До тих пір поки не вирішиш, що досить. Що плануєш ти робити далі?

-Шукати роботу, яка мені більше вподобається, і таку в якій у мене буде час відвідувати місцеву бібліотеку.

Надовго це може затягнутись.

-Провалювалось воно теж не швидко. Що тепер мені покажеш?

Ось у нас ліс прихованих почуттів.

-Чому на одному із плодів та навіжена дворянка зображена?

А тут у нас сад змарнованих можливостей. На листках вони написані.

-Ей, дай мені відповідь. І чому тут є та бабуся, що так хотіла мені місто показати?

Пройшов день.

Привіт знову друже мій. Схоже сьогодні ти поїв двічі за день?

-Так і є. Я все ще роблю те, саме що робив. 

Тобто?

-Випити я все ще хочу, жодного хобі у мене не з’явилось, а грошей так мало, що мені плакати охота.

То зароби більше. Хіба не очевидно?

-Як?

Ти пам’ятаєш ту скриньку, яку ти витягнув із підземелля? Можеш спробувати її знайти.

-Хороша до речі ідея, потрібно буде цим зайнятись у вихідний.

У тебе немає вихідних.

-От же ж брань.

Пройшов ще день

Вітаю знову друже мій сьогодні схоже від тебе не так вже сильно й тхне

-Екскурсію проводь, а не нуди.

Ось тут в нас штаб сил порядку.

-Мною все ще керує порядок? — Сінторас беземоційно відповів доки Ключник ткнув у його голову.

Так проте, як бачиш стан в них не дуже: військо скоро розбіжиться так і не дочекавшись наступного удару. Сумно розумію…

Проте світ почав розмиватися.

«Так, що там з тими трунами?» — поцікавився по дорозі Анджей.

«Окрім  того, що вони смерділи, поширювали хворобу, та несли смерть, разом з нахцерерами, їх охороняла банші, до чого вона тут взагалі цей келеп привів мене до її могили там був напис засохшою кров’ю»

«Баньші це вісник смерті, проте також це привид нареченої, вона захищала якусь конкретну труну, чи просто напала на вас не має, вже значення».

Анджей та Надія стояли перед входом у місто. Анджей відразу відправив Надію, щоб спитати правителя, який мав дружні відносини з Анджеєм, та ніколи не затримував оплату.

« Місцевий боярин хоче, щоб ми перевірили кладовище, кажуть там було чутно крики.» — доповіла Анджею Надія.