Усі люди помиляються, ціни у помилок різні

«Якось коли Сінторас ночував на вулиці до нього звернувся перехожий.

-Може до гарнізону вступиш чи до церкви? Вступи хоч кудись.

-Вже, — сказав Сінторас показуючи йому низ черевика.

Того дня його спробували стратити»

-Ось тобі багатства і крижаний меч у подарунок. Дякую за візит й прощавай, — сказала сніжна фея Сінторасу.

- Ви помираєте?

- Ні, просто переїжджаю, — а ці речі мені все одно не потрібні.

Мені здається, чи заметіль рухається разом з цією феєю?

Сінторас проходив повз ферми та звернувся до одного з селян.

- А чим ви займаєтесь весь день? 

- Потрібно худобу погодувати, глечики зняти та допрясти сорочку, а потім спати.

-А як же відпочинок?

- Хай молодь на вечорницях відпочиває, а я на тому світі відпочину. Наше село тиждень назад розграбували, тепер…

-Ви не знаєте, де можна знайти майстерню бібліотеку і радників?

- Найкращі радники та майстри у князя в столиці, місто Микола.

Значить піду до столиці. 

Уривок з історії Родеріка та Надії

- До мене прийшов лист від князя, там може бути щось серйозне, — сказав Родерік Надії.

-Гаразд.

- Ми прибули до місця розплодження. Мордред бере нас з тобою на полювання. Покажеш свої навички? 

Мордред почав говорити.

-Уперед, вполюємо трохи нечисті! Так от, експерт каже, що нам потрібно більше людей. Будемо впольовувати їх систематично, а тепер я передаю слово Анджею, який розкаже вам усі подробиці. Слухайте його і до кінця дня проблему буде вирішено та усі будуть живими.

-Був тут з Анджеєм один розумник. Через нього ці гади з гнізд повилазили. Я не піду розбирайтеся самі. 

Мордред подивився на селянина що сказав це і…

-От гадство. — сказав той самий селянин, йдучи вглиб лісу разом з іншими.

Кінець уривка 

По дорозі у столицю Сінторас зайшов у ще одне місце.

-Зараза всередині. Не можна сюди. 

Сінторас стояв перед брамою, і мило спілкувався з охоронцем, ноги якого вже дрижали, під очима були мішки, а стояв він спираючись на свого списа.

-Мій знайомий там лікар, на службі у правителя.

Кульгаючи, вдягнений у чорний одяг і в масці з клювом, мляво помахавши вирвався голос того самого лікаря.

-Пропустіть його.

Вартовий послухався, та вже через кілька хвилин вони дійшли до дому лікаря.

- Красиво тут у тебе, — сказав Сінторас.

- Дім не мій, тимчасово дозволив правитель проживати. Ти безстрашно зайшов у переповнене хворими місце ти хоч чогось боїшся?

-Собак і панічно. Як ситуація в місті?

-Місто помирає, карантин малоефективний, люди до епідемії були незадоволені, а тепер взагалі готують бунт. Іноді допомагати хворим уже пізно.

-Поради в яких є слово іноді гімно коняче. 

-Допомагати хворим від хвороби яких у нас нема ліків вже пізно. Ми все ще у здоровому кварталі, не покидай його.

Вийшовши з дому Сінторас вирішив, що зараз саме час поговорити з перехожими.

-Що думаєте про лікаря?

-Коли він прибув до нього почали вистроюватися хворі. По чутках, якщо вдало припалити усі пухирці від хвороби, то можна зцілитися, — сказав перший перехожий

-По чутках? — спитав Сінторас.

-Перший доброволець після криків під час операції справді вийшов звідти здоровим. Проте інші після криків перестали звідти виходити. Після десятої проваленої операції добровольців поменшало. Потім їх туди стали затягувати силоміць, а все через те, що дочка правителя захворіла, а лікарю потрібна була практика, — пояснив другий.

-До міста прибули ще кілька його колег та із-за вмовлянь лікаря ми зібрали гроші, щоб їх найняти, наступного дня вони зникли, — сказав третій.

-Тиждень тому, перед його будинком стояв натовп і вимагав, щоб його стратили, — додав четвертий.

-Силоміць туди затягували навіть дітей, — долучився до розмови п’ятий.

Перехожі дуже говіркі, якщо самотні. 

Втомившись від дванадцяти годин ходьби Сінторас пішов у будинок лікаря, щоб поспати. Коли сонце вже сідало Сінторас не знайшов лікаря в будинку, проте побачив його, стоячим на краю кріпосної стіни, на міській площі палали погрібальні вогні, а лікар розкинувши руки в сторони дивився на них. Коли Сінторас піднявся на стіну, то просто дивився на нього. 

П’яти лікаря все ще стояли на стіні. В нього врізався ворон і штовхнув вперед. 

«Ні я не хочу помирати!» — крикнув лікар.

Він кліпнув. Він сидів спираючись на один із зубців стіни.

«Ти помилився. буває» — щоб відтягнути лікаря Сінторасу вистачило однієї руки.

Уривок з історії Надії та Родеріка

Надія у своєму обладунку з луком в руках поступово йшла вглиб лісу, через десять метрів від неї по обидва боки йшли інші добровольці. Спочатку загнати усіх нахцерерів в лісі у печеру, потім збудувати частокіл навколо печери, лише потім викурювати їх звідти — такий був план.

Побачивши нахцерера вона швидко натягнула тятиву, та стрілою пробила йому плече. Побачивши, що Надія сама він почав бігти до неї. Прицілившись ще раз, наступна стріла залетіла йому прямо між очей. Вона забрала його тушу. Людський крик. Надія біжить на нього. Нахцерер перед нею розрісся до розмірів хати. Ламаючи гілки він повернув голову та пішов прямо на неї. 

-Тікай! — пролунав крик від Анджея.

Знову керуючи собою Надія розвернулася, перечепилася і впустила тушу, що несла. Відбігши вона дивилася як чудовисько прожувало ту саму тушу. Рани чудовиська почали загоюватись, волосся відростати, а рухи почали жвавішати. Вона знову розвернулась і побігла. Гупотіння лап ставало все ближче. Ліс закінчився. Проте чудовисько заревіло в протилежну від неї сторону. Коли Надія розвернулася вона побачила усю гвардію Мордера озброєну списами. Сам Мордред стояв поперед своїх людей, і тримав на собі погляд монстра. Надія дістала свій лук і запустила ще одну стрілу. Вона влучила чудовиську у потилицю. Чудовисько упало… Від списа який Анджей кинув йому прямо в око.