8.

Наступні два дні я не бачу Натана, і це тішить. Не хочу знову відчувати тягу до нього. Між нами надто багато недомовленостей і поки Краєвський не розповість мені все, нічого не зміниться. 

У п'ятницю офіс зустрічає мене інтенсивною підготовкою до виходу нової колекції. Вже сьогодні ввечері на це дійство збирається багато відомих людей. Замовлено виставковий центр і навіть запрошено відомий гурт. Все на вищому рівні. 

Коли Ванесса заявляє, що я також маю бути присутня, спочатку хочу відмовитися. Але швидко змінюю своє рішення, адже цікавість бере гору. Доводиться їхати у торговий центр під час обідньої перерви, щоб купити відповідну сукню. Хочеться бути красивою. І Натан тут абсолютно ні до чого! 

Ванесса відпускає нас усіх на годину раніше, саме тому їду одразу в салон краси. Моє довге волосся збирають у високу зачіску, а декілька пасм залишають спадати на спину. Сукня чорного кольору красиво обтискає моє тіло і відкриває вид на стрункі ніжки. 

Машина так і залишилася стояти на стоянці офісу. Весь день я переїжджаю на таксі і, здається, лише завтра буде час, щоб відвезти її у прокат та змінити на іншу.

Виставковий центр зустрічає мене різнокольоровими вогнями і довгою чергою з приїжджаючих автомобілів. Піднявшись сходами до входу, залишаю шубу в фоє  і, набравши у легені якомога більше повітря, заходжу в головний зал. Тут сформували справжній подіум, по якому ходитимуть моделі. Фуршетний стіл з різними делікатесами та офіціанти з тацями у руках, на яких іскриться в келихах шампанське. 

- Нарешті ти тут! - Ванесса помітно хвилюється і хапає з таці келих шампанського. Випиває залпом та видихає.

- Якісь проблеми? - цікавлюся, а сама мимоволі шукаю поглядом Натана. Знаю, що не варто, але нічого не можу з собою зробити. Ми не бачилися два дні, а здається, наче значно довше. 

- Та наче ні, але я завжди чекаю якогось підступу, - відповідає Ванесса. - О! Натан тут!

Миттєво повертаю голову у бік входу і від хорошого настрою не залишається й сліду. Натан як завжди, красивий, і чорний смокінг йому неабияк пасує, а от Кріс, що міцно тримається за його лікоть, зовсім ні. Здається, що ця дівчина навіть в одязі повна моя протилежність. Її білосніжна сукня заледве прикриває всі важливі місця. І якщо чоловікам такий вигляд подобається, то мене дратує. 

Коли мій погляд перетинається з поглядом Натана, стається те, чого я зовсім не чекаю. Він просто відвертається і вдає, що ми не знайомі. А це вже щось нове… і зовсім неприємне. 

Роблю так, як зробила недавно Ванесса. Беру у руки келих з шампанським та випиваю залпом. Знаю, що не варто, адже з алкоголем не дружу, проте зупинити себе не можу. Мене дратує Натан, Кріс і все це дійство загалом. І чого припхалась сюди? Знала ж, що так і буде! 

Показ розпочинається, і я маю можливість трохи відволіктися від важких думок. Команда дизайнерів попрацювала на славу, тому Ванессі дійсно не варто хвилюватися. Мій погляд часто стрибає від сцени до місця, де стоїть Натан та Кріс. Коли до них підходить чоловік середніх років з сивим волоссям, я зацікавлено стежу за їх розмовою. 

Натан серйозно щось розповідає, вказуючи на сцену, а от Кріс відкрито сумує та залипає у телефоні. 

- Хочеш зробити дірку в лобі мого братика? - несподівано запитує Артем, котрий не зрозуміло як тут з'явився. 

Повертаюся до нього і відмічаю, що молодший Краєвський сьогодні також в костюмі. Цікаво, він прийшов брата підтримати, чи в черговий раз познущатися? 

- Можливо, - повертаюся до нього. - А ти що тут забув?

- Було цікаво подивитися, як Натан буде справлятися з новим для себе напрямком роботи, - пояснює Артем. - Нічого так вийшло. Данилов у захваті. 

- Як так сталося, що батько Аліси передав йому управління компанією? - питаю прямо. Знаючи Артема, можна сподіватися, що хоча б він скаже мені правду.

- Здається, Натан знову відгородився від тебе стіною з таємниць, - хмикає чоловік і ховає руки в кишені штанів. - Як це на нього схоже… До речі, чудова сукня. Ти сьогодні просто відпад!

- Що? - Артем просто ас у зміні тем. Розпочав за одне, а закінчив зовсім іншим. Та вже за мить я зрозуміла, чому він так вчинив.

- Привіт! Воркуєте? - Кріс широко посміхається, розглядаючи нас обох, а Натан розглядає недобрим поглядом. Можу побитись об заклад, що він чув останні слова брата. 

- Насолоджуємося чудовим вечором. Правда, Міло? - продовжує клеїти дурня Артем.

- Все дійсно чудово, - переводжу погляд на Натана і можу заприсягтися, що бачу в його очах ревність. Він дуже-дуже злий - і це факт. І, здається, зовсім забув про свою наречену, котра схопилася за його руку, як той кліщ. - Пробачте, але мені треба відійти. 

Знаю, що тікати не найкращий варіант, проте нічого не можу з собою зробити. Якщо свою ревність Натан не приховує, то мені доводиться це робити. Не хочу, щоб він бачив, як вона палить мене зсередини. 

Дамську кімнату знаходжу доволі просто. Хапаюся руками за раковину і розглядаю своє відображення. Красива начебто… але зовсім не щаслива. 

- О, нарешті я тебе знайшла! - коли двері відчиняються, і в туалет заходить Кріс, мені хочеться закотити очі до неба. І чого їй від мене треба? 

- А ти шукала? - повертаюся до неї обличчям і проти волі знову розглядаю її декольте та довгі ноги.