1.

- Міло, ну де ви? Я не бачу! - кричить у слухавку Ніна. 

- Прямуємо до виходу! Давай там і зустрінемось! - відповідаю і завершую дзвінок. Одночасно тягнути важкі валізи, тримати за руку доньку та розмовляти по телефону доволі важко. - Аню, все добре?

Моя красуня донечка зацікавлено розглядає все навколо. П'ять років тому ми залишили рідний дім, коли Аня була зовсім крихіткою. Звісно, вона нічого не пам'ятає, а от я довгий час не можу забути. 

- Все чудово, мамо! - її ручка міцно тримає мою, а оченята дивляться так довірливо. - Я вже хочу побачити тітку Ніну! Де вона?

- Скоро побачиш, - посміхаюся і веду маленьку за собою до виходу. 

На щастя, так вже склалося, що Ніна залишилася єдиною людиною, з якою я підтримувала тісний зв'язок. Вона часто прилітала до мене в гості, і Аня сильно її любить. 

Подругу я побачила практично одразу. Вона за п'ять років зовсім не змінилася. Чоловіки все ще оглядалися їй вслід, але дарма. Серце Ніни вже два роки зайняте, і я дуже щаслива, що вона змогла знайти своє щастя. 

Аня першою кинулася на шию своєї хрещеної. Ця картина викликала у мене щирі сльози, адже я завжди хотіла, щоб у моєї дівчинки був ще хтось, крім мене. 

- Чудово виглядаєте, дами! - Ніна прискіпливо мене оглянула і, здається, залишилася задоволена. - Готові їхати?

- Ти познайомиш нас зі своїм нареченим? - радісно випалила Аня. 

- Познайомлю, принцесо, але не сьогодні, - хмикає Ніна. - Сьогодні у нас дівич-вечір. З цієї нагоди я замовила доставку з ресторану. 

- Ого! Ти як знала, що ми дуже голодні, - посміхаюся. - Готова їхати, доню?

- Готова! - впевнено заявляє Аня. Разом з Ніною проходимо до її червоного позашляховика Ауді й поки я саджаю Аню у дитяче крісло, подруга засовує в багажник мою валізу. 

Дуже дивно повертатися сюди після п'яти років відсутності. На вулиці знову снігопад і здається, що не було цих довгих років далеко від дому. Здається, що не було, але якщо згадати все, що зі мною відбувалося, коли я прилетіла у Рим з крихіткою на руках, подих перехоплює. 

В аеропорту нас зустріла сестра Ніни з чоловіком. Ці двоє виявилися дуже хорошими людьми і на перший час дійсно прийняли мене до себе. Поки я працювала у відомому модному домі, моя Аня була під цілковитим захистом. Оля, сестра Ніни, якраз дізналася про те, що сама чекає дитину і тепер могла проводити з Анею дуже багато часу. І головне, що це їй подобалося.

Вже через місяць я змогла винайняти окреме житло і навіть найняти для Ані няню. Доводилося багато працювати, щоб забезпечити нас обох, але я ніколи не плакала, що обрала такий шлях. Мені подобається те, що я робила і роблю. Аня підросла, а я змогла стати багатою та самостійною. 

- Які плани, подруго? Надовго до нас? - запитує Ніна, коли автомобіль зупиняється в заторі. 

- Я збираюся відвезти Аню до Краєвських на день народження Ірини Ігорівни, - випалюю швидко.

- Ого! Ти впевнена, що варто знову лізти у цю сім'ю? - дивується Ніна. Вона все ще добре пам'ятає, чим закінчилося моє перше бажання познайомити Аню з родичами. Насправді, я також все добре пам'ятаю, але ховати Аню від усіх буде неправильно. 

- Аня хоче познайомитися з бабусею, - відповідаю стримано. 

- А з батьком? П'ять років минуло. Можливо, не лише ти змінилася за цей час, - Ніна киває на мій брендовий одяг, а я посміхаюся. Так, я змінилася і тепер ні від кого не залежу. Моє дитяче захоплення переросло у роботу, яку я люблю і яка приносить мені немалі кошти. 

- Якщо Артем дійсно змінився і захоче спілкуватися з донькою, я не буду перечити, - знизую плечима.

- А Натан? Ви ж спілкувалися після того, як ти полетіла у Рим, - продовжує допитуватися Ніна.

- Спілкувалися,  - посмішка виходить кривою та не справжньою. - Перший час він часто телефонував, щоб дізнатися як ми. А потім зв'язок різко обірвався. Кілька тижнів тому я дізналася, що в Натана є наречена. Він зібрався одружуватися. 

- От мудак! - вигукує Ніна, а коли пригадує, що в машині ще Аня, різко стишує голос. - Коли з тобою був, не міг забути колишню, а зараз все у нього окей? 

- Це його право, Ніно, - не хочу говорити про Натана, тому що кожного разу намагаюся знайти йому виправдання. - Він не обіцяв мені бути вірним, як і я йому. Якщо він дійсно відпустив минуле та щасливий, то нехай так і буде. 

- Ти свята жінка, Міло, - зітхає Ніна. - Думаєш, що я повірю, наче ти більше не кохаєш його? 

- Я й сама не знаю, - чесно зізнаюся. - Та буде краще взагалі не думати на цю тему. Натан одружується, і на цьому наша історія закінчується. 

Ми закінчуємо цю тему, тому що Ніна паркує автомобіль біля свого будинку. Деякий час ми з Анею поживемо у неї, поки я не знайду власне житло. 

Виділивши для нас з Анею окрему кімнату, Ніна відправилася накривати на стіл, а ми з донькою у душ. Помивши її, я допомогла донечці одягнути піжаму. Після перельоту Аня сильно втомилася і, з'ївши лише салат, пішла спати. 

- Пора трохи підняти нам настрій, подруго! - Ніна відкоркувала вино і розлила по келихах. - За що вип'ємо?