Глава 16

Максиму було надзвичайно приємно торкатися Соні. Трошки тут… Тепер туди... Сюди… Його пальці малювали чудернацькі візерунки на її тілі, досліджуючи кожен куточок. Розніжена пестощами дівчина лежала на ліжку і тонула в його обіймах. Чи не це є щастя? Хотілося зупинити час, щоб продовжити ще хоч на трохи ці солодкі миті, та потрібно було повертатися в реальність. Першою це зрозуміла Соня.

— Максе, я вже маю йти. Раптом, у Лари не вийшло Михасика вкласти спати? Я маю перевірити, — схвильовано поділилася переживаннями вона.

— То напиши їй повідомлення та спитай, — Макс грайливо вкусив Соню за вушко, від чого у дівчини мурахи табунами побігли.

— Та ні, це вже якесь нахабство з моєї сторони….

Максим тим часом прокладав доріжку з поцілунків на її нозі, перериваючись лише на короткі відповіді.

— Не нахабство…

— Я ж  мама! Не забувай про це,  — нагадала дівчина.

Максим ліниво підвів голову і відповів.

— Я пам'ятаю. Більше того, вважаю, що ти найкраща мама для своєї дитини. Але якщо ти так хвилюєшся, то просто напиши чи подзвони. Ми ж через дорогу, а не на іншому кінці світу, пам'ятаєш? Побудь зі мною ще трохи, і я тебе відпущу. Звісно, мені б хотілося, щоб ти залишилася до ранку…

— Я так не можу, Максе, мене совість згризе.

— І здалася тобі та совість? Приємностей від неї ніяких, одні обмеження, — невдоволено пробурчав хлопець.

— Ну,  Макс…

— Добре-добре, — зітхнув хлопець, — давай одягатися, я тебе проведу.

Біля будинку Соні вони ще з 10 хвилин цілувалися, як школярі, не маючи сили відірватися один від одного.

— Відпусти вже мене, — шепотіла Соня.

— Нізащо! — ніжно кусаючи за шию відповідав Макс

— Завтра ж побачимося! — сміялася вона.

— Я вже скучив!

— Ти божевільний!

— Ти звела мене з розуму...

Врешті-решт Макс все ж пішов додому, пообіцявши, що прийде зранку на каву, як тільки перший півень заспіває. Соні була приємна його напористість. І взагалі, хлопець був настільки безпосередній, чесний, щирий у своїх почуттях. Вона давно таких людей не зустрічала, якщо взагалі такі їй траплялися. І з кожною секундою, проведеною разом, Соня розуміла, що прикипає душею до нього, а ще він впевнено і планомірно, крок за кроком завойовує її серце.

Дарма вона хвилювалася. Лара без проблем вклала Михасика і тепер сиділа на кухні, пила трав'яний чай і щось дивилася на ноутбуці. Коли вона зустрілася поглядом з подругою, та розпливлася в хитрій усмішці

— По щасливих очах бачу, що вечір пройшов не дарма, — розсекретила дівчину Лара.

— Не дарма, — зашарілася Соня.

Вона сіла навпроти Лари, підперла голову руками та замріяно подивилася вгору.

— Ого, та ти десь у хмарах літаєш досі! Макс 10 з 10? — підловила подруга.

— Він тверда 100!  — запевнила Соня.

— Ти тільки йому про це не кажи, а то геть загордиться, — крізь сміх сказала Лара.

Соня помітила, що подруга хоч і намагається жартувати, проте її обличчя виражало сум.

— Лар, а ти як? Відійшла трохи? — співчутливо запитала вона.

— Відійти то відійшла, — зітхнула Лара. — От тільки ця ніч мені життя таки отруїла. Довлатов відмовився з нами працювати далі, а знаєш, що це означає?

— Що? — не розуміла Соня.

— Що моя подоріж в Карпати завершилася. Треба шукати нових клієнтів і це краще за все робити зустрічаючись віч-на-віч, а не в режимі онлайн.

— Тепер ми… — засмучено почала Соня, та Лара її перебила.

— Не ми, а я! Вас це ніяким боком не обходить. Я знаю, що ми планували тут бути ще місяць, то ви й залишайтеся. Я сама поїду в Київ наступного тижня, а по вас потім приїду.

— Але ж ми всі разом сюди приїхали, разом і поїдемо, — заперечила Соня.

— Все змінилося з того часу. В тебе тут Макс, у вас тільки все почало складатися, так, як треба. Не треба це руйнувати просто через те, що твоя подруга сп'яну переспала з клієнтом і тепер змушена перевертати все з ніг на голову.

Соня з хвилину мовчала.

— Ти точно впевнена?

— Абсолютно!

Лара ні секунди не сумнівалася у своєму рішенні. По-перше, у неї команда і вона немає права їх підвести. Має кров з носа знайти нового клієнта, бажано не гіршого за Довлатова, щоб завантажити їх роботою сповна. По-друге, дівчина весь час прокручувала в голові ту ніч, і їй терміново потрібно було змінити обстановку, щоб перемкнути свою увагу. Що-що, а це Лара вміла.

Коли Дімка з паралельного класу запросив її на танець, потім палко цілував у під'їзді, а наступного дня навіть не привітався, вона поїхала на все літо у табір, де її перше кохання і вивітрилося. Коли в університеті на третьому курсі викладачка спеціально завалила її червоний диплом, Лара поїхала на навчання до штатів, скориставшись програмою обміну студентів. Коли Денис Бондар, з яким вона, до речі, була заручена, переспав з її подругою, а вона їх застукала, дівчина на місяць поїхала до Риму Там, не без допомоги ігристого, джелато та пристрасних італійських чоловіків, дівчина пережила підлу зраду.

Ось і зараз їй потрібно було терміново змінити картинку. Щоб не потрібно було шукати нових клієнтів, вона б рвонула на Балі. Практикувала б медитації, займалася просвітленням і духовним оновленням. Проте, реальність така, що її можливий максимум на сьогодні — рідний Київ.

Колись їй, можливо, доведеться справлятися зі стресом інакше. Не тікати від проблем і труднощів, а сміливо зустрічатися з ними обличчям, протистояти ним, переборювати. Але не зараз.

***

Наступного ранку Соня вирішила зробити Максові сюрприз. Таким чином вона хотіла реабілітуватися, що не залишилася вчора на ніч. Вона цілий ранок смажити “хрустики” — кручені стрічки з тіста, обваляні у цукровій пудрі. Хлопець якось проговорився, що це було його улюблені смаколики в дитинстві й він дуже хотів би їх скуштувати знову. От дівчина і вирішила його порадувати.

Соня склала хрустики у глибоку миску, накрила ажурною серветкою, взяла Михася і поспішила до Макса. Їй хотілося першою принести йому сніданок у ліжко. Вони вже стояли перед дверима у спальню хлопця, як відчинилися двері поряд. Соня не заходила туди раніше, але знала, що там ванна. Вона обернулася з усмішкою, очікуючи, що звідти вийде Макс, проте її очікуванням не судилося справдитися. З ванної кімнати Макса, замотана в один банний рушник, вискочила Катаріна.