Глава 6.1

А потім вони ще грали у пляжний волейбол, запускали повітряного змія та влаштували справжній бій з водяними пістолетами. Навіть Лара приєдналася і показала себе як справжній снайпер! А їжа з Вовчої колиби, як завжди, була фантастичною. І дуже доречною, адже після води часто дуже хочеться їсти. 

Весь день Соня ловила на собі зацікавлений погляд Максима. Невже вона йому справді подобається? Здуріти. Від думок про те, що це може бути правдою в області сонячного сплетіння дивно тепліло. Соня шарілася, немов підліток, а всередині неї вирувала ціла буря емоцій. Вона одночасно раділа проявам уваги хлопця і боялася них.

Дівчину дуже турбувало, що Макс на 8 років молодший. Це ж не рік і не два. Йому ще гуляти й гуляти! Хоча, що це вона себе вже накрутила... Ніхто її заміж тут не зве. А легкий флірт нікого ні до чого не зобов'язує. Тож може вона має право хоч ненадовго згадати, що вона не тільки відповідальна дочка, зразковий вчитель і турботлива мама, а ще й жінка. Якій дуже хочеться, щоб її любили, бажали, пестили, балували. Такі прості й водночас важливі дрібниці, які наповнюють зсередини та дають наснагу до життя. Якби соня не відхрещувалася, що їй не потрібна от вся романтика, та все ж у глибині душі знала, що бреше сама собі. Потрібна. Ще й як.

Вже вечоріло, пора повертатися додому. Трохи втомлені від активних ігор, проте щасливі, Соня з Ларою і Михасиком попрямували до пікапа. Максим трохи затримався, збираючи речі, що залишилися.

Дорогою на набережній їх цікавила цікава несподіванка. Їм на зустріч неспішною ходою чимчикував ніхто інший, як Денис Романовський, з яким зовсім нещодавно познайомилася Соня. Було видно, що чоловік її впізнав. Денис підійняв свої сонцезахисні окуляри та посміхнувся сліпуче білою посмішкою, як у рекламі.

— О, Соне, доброго вечора, радий вас зустріти. Обдивляєтесь околиці? — привітно почав розмову Денис. Його глибокий баритон був музикою для жіночих вух.

— Доброго вечора, — посміхнулася у відповідь Соня. — Так. Сьогодні був пляжний відпочинок. накупалися, навеселилися...

— Сподіваюся вам сподобалося. В суботу все в силі? Я планую заїхати за вами о 10-й ранку. Повірте, моя екскурсія буде ексклюзивною та цікавішою, ніж ваш сьогоднішній день.

У цей момент Соня помітила, що їх наздогнав Макс. Цікаво, він чув, про що вони говорили?

— Все в силі, Денисе, але не применшуйте. У нас сьогодні був прекрасний день. Один з найкращих у моєму житті.

Соня спохватилася, що не представила нікого.

— До речі, це моя найкраща подруга Лара, Михасика ви вже знаєте, ну і Макс…Та ви вже, мабуть, знайомі...Петросівці ж не такі й великі...

— Яка ви невибаглива, Соню, — з лукавою посмішкою відповів Романовський. — Ларо, дуже приємно познайомитися. А з Максимом... бачилися раз чи два...

 — Навзаєм, — буркнула Лара. Вона була дуже зайнята чимось у своєму телефоні, тож нові знайомства у цей момент її хвилювали менше всього. Напевно, знову щось по роботі термінове.

Меценат тим часом кинув зневажливий погляд на Максима, а у того аж руки в кулаки стиснулися та вилиці на обличчі заграли. Денис вирішив перевести свою увагу на малюка.

— Михасику, а у тебе як справи?

— Добре, — тихо відповів малюк і чомусь сховався…за Максима. той не розгубився і пригорнув хлопчика до себе. Денис тільки задумливо хмикнув, побачивши цю картину.

— Добре, що “добре”. Так і має бути. Ну, до суботи, Соню.

— До зустрічі, — посміхнулася Соня, взяла Михасика за руку і пішла у машину.

****

Всю дорогу додому Максим мовчав, а на всі питання відповідав "так" або "ні", в очі не дивився. Соня не могла зрозуміти, чим саме викликана така дивна переміна настрою. Вже коли вони приїхали додому,  а Лара й Михасик сховалися у будинку, вона не витримала.

— Максе, що сталося? Я щось зробила не так? Ти чогось на мене образився?

Хлопець, що весь цей час мовчки заносив речі з пікапу в двір, обернувся і так глянув на Соню, ніби вона не розуміє очевидного.

— Ти правда не розумієш, що не так? — примружив очі хлопець і з викликом подивився на дівчину.

— Ні, — геть розгубилася Соня.

Не розуміє вона... Макс глянув на неї й просто вибухнув, вивільняючи усі свої емоції.

— Ти йдеш на побачення з Романовським! З НИМ?! Де ви взагалі вже встигли познайомитися?

Хлопець був сам не свій від люті.. Він говорив явно на підвищених тонах та мало не зривався на крик. Його кулаки стискалися і він ходив туди-сюди.

— На ринку. Я врізалася у нього випадково у пекарні. Чого ти так злишся? Денис мені здався дуже приємною людиною. До того ж він стільки зробив для Петросівців. Чому я маю відмовляти йому у зустрічі? — Соня не розуміла, що відбувається.

— Ага. Багатий, гарний, людина хороша... Так ти собі чоловіків вибираєш, Соню? — злісно виплюнув хлопець.

— Максе, що за маячня? Про що ти взагалі говориш?  — дівчина теж починала злитися. Ці несправедливі безпідставні обвинувачення їй геть не подобалися.

— Бо ніфіга він не хороший, цей твій Денис. Це все пил в очі та відмивання коштів!

Тут вже і Соня вскипіла і перейшла на підвищений тон.

— По-перше, він не мій! А по-друге, яке ти маєш вправо вказувати мені з ким проводити час? — вони боляче тицьнула Макса у грудну клітку. — Ти мені що, чоловік, брат, коханець кінець кінцем? Ти мені НІХТО!

Хлопець явно не очікував такого повороту.

— Ах НІХТО? Ну тоді щасливо залишатися з тим, хто є для тебе КИМОСЬ!

Макс швидко розвернувся і ривкими широкими кроками пішов геть, грюкнувши хвірткою. А Соня залишилася на порозі у такому стані, неначе на неї тільки що відро з багнюкою вилили. Їй було боляче від слів Макса. Вона ж нічого такого не сказала. Чи сказала? Тепер почувається винною. І хоча вона справді нічим не зобов'язана Максу, нічого йому не обіцяла та й взагалі…. Її серце тріпоче та душа рветься на частини. Чому? Соня не була готова зізнатися навіть сама собі.