Розділ 13

Коли фільм завершився, було майже опівніч, пролунав дзвінок на телефон Даші.
- Так, так я усе розумію…Мамо добре не хвилюйся, я у Вікі…Добре я буду чекати.
- Хто це був?- запитала Вікторія.
- Мама, хоче щоб я повернулася додому, батько хвилюється.
- Думаю потрібно їхати, навіщо щоб вони даремно хвилювалися, усе добре.
- Так ти маєш рацію, вибач що ось так вийшло, за хвилин десять має під’їхати таксі, мама відправила, - повідомила Даша.
- Ти що, яке вибач, ми посиділи круто, а те що часу мало, то нам його завжди не вистачає, сама знаєш, година чи доба нам без різниці знайдемо про що поговорити.
- Це точно, - промовила Даша сміючись, і додала, - А ти чому сидиш? Я сама йти маю? А як хтось мене поцупить?
- Все все одягаюся, як же я без тебе.

Спустившись до низу, дівчата тихо покинули будинок, година була пізня всі уже спали. Навколо будинку був високий паркан за яким не було нічого видно, тому щоб побачити машину потрібно було вийти за територію. 
- Ой Віка, сонце я забула косметичку у тебе нагорі, принеси, будь ласка, бо як піду я шукати, то рознесу пів будинку.
- Саме так, чекай тут, - посміхаючись сказала Віка.
Коли Віка виходила із будинку, Даша поглянула на годиннику було 23:59. 
- Саме час, - подумала Даша, і додала вголос, - Ти де загубилася уже машина чекає, водій двічі дзвонив.
- Ну це вже твоя звичка десь ховати речі, а я потім мушу шукати. 
- Ходімо уже, - обійнявши подругу промовила Даша.

Як тільки Віка вийшла із території побачила своїх найближчих друзів, які були із повітряними кульками, тортом зі свічками, квітами, та подарунками.
- З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ КРАСУНЯ НАША, - пролунало від компанії. Віка стояла і відчула на щоці вологу. Оля підбігла та разом із Дашею стали обіймати подругу.
- Зіронька ти моя, я дякую Всесвіту що звів мою долю із тобою, ти неймовірно щира, люблю тебе, - промовила Оля.
- Ти завжди поруч коли потрібно, і знаходиш потрібні слова, ти вартуєш тільки щастя поруч із собою, - додала Даша.
- Так так дівчата про нас не забувайте, ми ще тут теж хочемо приєднатися до привітань, дайте нам хоч роздивитися іменинницю, - сказав Коля, і підійшов до Вікі, - Я тебе знаю невеликий проміжок часу, але впевнився що більш щирих людей ще не зустрічав, хочу щоб усе не хороше залишилося далеко у минулому, а в майбутньому були справжні моменти щастя завжди поряд із тобою, - промовив хлопець, обіймаючи Віку, і вручив букет білих троянд, а далі пішов та обійняв Дашу ставши поряд.
- А я хочу приєднатися до всього сказаного, і додати ще багато всього, але скажу ось що, йди наперекір світу і роби та будь тим ким ти хочеш, а із такою підтримкою, - хлопець показав на дівчат, - У тебе все вийде, - побажав Міша, хлопець Олі, та подарував букет білих ромашок, і відійшов до Олі.
- Нарешті і моя черга вітати, я хочу щоб усі ці побажання які були зараз, та які будуть протягом дня збулися. Щоб по житті ти завжди й у всьому перемагала, та досягала неймовірних висот, бо ти того варта, - Дмитро підійшов ще ближче до Вікторії, вона подивилася у його очі і зрозуміла для себе багато чого. Діма обійнявши дівчину нахилився до губ та дуже ніжно поцілував, чому Вікторія була дуже рада. 
Саме в той момент Вікторії усвідомила усі слова які були сказані Тетяною Миколаївною. Дівчина зрозуміла, що помилившись раз, і отримавши поганий досвід, вона ледь не втратила дійсно хорошу людину.

Подруги із хлопцями стали плескати в долоні та кричати «УРА!», після чого Діма обійняв Вікторію та вручив їй букет її улюблених білих лілій. Подруги підбігли та обійняли Віку.
- Нехай твої очі завжди сяють таким щастям як зараз, - сказала Даша.
- Я вам всім дуже дякую, ви просто неймовірні, дякую що поруч що зробили мене щасливішою, дякую просто за те що ви є саме зараз і завжди поруч. Хочу щоб ви були настільки ж щасливими якою зробили зараз мене. – Віка, повернулася до Даші із Колею і додала, - А ваші суперечки нехай завжди будуть тільки вигаданими як сьогодні. 
- Тільки так і буде, - сказав Микола і поцілував Дашу.
- А тепер ходім пити чай, не відпущу ж я вас просто так після такого сюрпризу, - сказала Віка.

Всі пішли до будинку, як виявилося родина Вікторії та Миколаївна знали про сюрприз від друзів, і самі також підготували подарунки. Зайшовши на кухню усіх чекав стіл зі смаколиками. Компанія весело провела час за розмовами, батьки згадували різні історії із дитинства Віки, а друзі розповідали смішні моменти які відбувалися у їх життя поряд із іменинницею. Як тільки почало світати, друзі вирішили, що час йти додому, адже потрібно хоч трохи поспати та привести себе до порядку, тому що ввечері буде основна частина святкування.