Розділ 9

 Дмитро дуже довго обдумував ситуацію, яка виникла із Вікторією та Андрієм. Дмитро, Микола та Андрій дружили із самого дитинства, між ними ніколи не було секретів, а тепер навіть і не знав що думати. Дмитро вирішив обговорити з Андрієм усі події що відбулися. Хлопець зателефонував до друга.
- Привіт. Як ти ? – привітався Дмитро.
- Здоров. Чудово, ти як? – жваво відповів Андрій.
- Нам потрібно зустрітися, маю до тебе справу. Якщо ти не зайнятий, то давай за годину у центральному парку.
- Цікаво, - Андрій був здивований, -  Ну краще за дві, потрібно владнати деякі питання.
- Добре тоді буду чекати у парку. Набереш як будеш там.
- Окей, папа.
Андрій повинен був вирішити велику кількість питань, адже весілля мало бути за п’ять місяців, а підготовка ще й не розпочиналася. Владнавши питання нарахунок місця святкування весілля з батьками Наді, батьки Андрія поїхали домовлятися у заклад, а Андрій – на зустріч до Діми.
- Привіт. Давно чекаєш?
- Та ні не дуже. Прогуляємося, каву будеш? – запропонував Дмитро.
- Часу не дуже багато маю, але від кави не відмовлюся. Так яка там у тебе справа?
- Ну от і чудово. Та у мене не зовсім справа, просто розмова є важлива і складна.
Узявши американо, хлопці рушили далі.
- Так друже, я нічого не розумію ти можеш пояснити що відбувається, на загадки у мене часу не вистачає сам знаєш які події відбуваються, тому давай на чистоту.
- Отож про події. – підвів підсумок Діма. - Ми з тобою дружимо разом рахуй від пологового, завжди усе було гаразд і без секретів, ми розуміли один одного.. Я намагався і зараз зрозуміти. Але не виходить. Так от, скажи чому такий поспіх із весіллям, хто взагалі ця Надя, і звідки вона взялася? І єдине що мене хвилює нащо ти використовував Віку, для чого тобі було її розбивати, ти знаєш що вона відчуває, які дії чинить, ти навіть їй нічого не сказав, я вже не кажу за себе. Що коїться можеш пояснити?
- Ем…Ну принаймні я спробую, адже я можу зрозуміти тебе та всі ці питання. З Надею ми познайомилися на вечірці у Юри, три місяці тому.
- Ти серйозно?! Три місяці!? – перебив хлопець друга.
- Вислухай і не перебивай, будь ласка, - серйозно промови Андрій.
- Так продовжуй, слухаю.
- Так от, три місяці тому, святкували день народження Юри, він сказав що має бути його сестра - Соня із подругою, яка немає хлопця, дуже гарна і все інше. Ти сам знаєш Юрку! Ми познайомилися із Надею, вона виявилася класною. Я розумів, що в мене є Віка, але всеодно мене більше приваблювала  Надя. Після дня народження ми не бачилися із нею, але я постійно про неї думав. За декілька тижнів ми зустрілися із Юрою і він сказав що Надя теж мною зацікавилася, і розпитувала у Соні про мене, а та сказала що я не маю дівчини, і дала мій номер телефону. В той вечір вона зателефонувала, ми з Юрою та хлопцями були в сауні, я запросив її, вона сказала що буде не сама.
- Дуже цікава історія, але чим тоді ти думав і чи думав взагалі про Віку, ти ж знав що вона відчуває до тебе! – Дмитро був роздратований поведінкою Андрія по відношенню до Вікторії.
- Знав, але не знаю, тоді щось пішло не так. Далі сам зрозумій сауна ми всі, знаєш що було далі. От тепер весілля, я не можу кинути Надю, - після паузи Андрій додав, -  І дитина моя точно…
- Так далі подробиць не бажаю чути, як ти міг так вчинити із, ні в чому, не винною дівчиною. Ти міг для початку сам усе пояснити Вікторії, а тоді розказувати усім привселюдно. Слова про твоє одруження розбили її вщент, ти б тільки бачив її тоді та після всього того. Так звісно вже що зроблено те зроблено, але я не очікував такого, та ще й від тебе. – Дмитро намагався зрозуміти позицію друга, але дівчину йому було шкода найбільше в цій ситуації, вона була ні в чому не винна.
- Я можу зателефонувати вибачитися перед Вікою.
- Ні не треба, не розбивай її ще більше. Вона сильніше аніж ти думаєш, вибачення точно не потрібні, та і вже ситуацію не зміниш. Дякую за пояснення, і бувай.
- Я надіюсь ти не ображаєшся що усе взнав тільки тепер?
- Ні, мені образливо за ту дівчинку яку було погублено ні за що. 
- До речі, чекаю тебе у себе на весіллі, запрошення та всі інші деталі пізніше. А тепер мені потрібно йти, справи чекають, і Надя. Папа.
- Звісно я прийду, бувай, - кинув Дмитро, і додав, -Щось потрібно дзвони, допоможу чим зможу, - адже він розумів, що їх довготривала дружба пройшла багато і зараз не повинна руйнуватися.