Розділ 7

Приїхавши до клубу, дівчата були приємно здивовані, адже їх очікувало не тільки їх замовлення. Діма та Коля, друзі Андрій, влаштували дівчатам грандіозний сюрприз. Вони підготували яскраві повітряні кульки, неймовірно величезні та гарні букети квітів для кожної з них, а також різні солодощі, фрукти та напої.
- Ну що ж наші неперевершені дами, вітаємо вас, будьте завжди щасливі та сповнені ніжності, а також кохайте та будьте коханими. – промовив Дмитро.
- Повністю приєднуюся до привітань, тому усім шампанського! – додав Коля
Випивши шампанське, Даша підійшла то Вікторії і запитала тихенько:  -До речі, про кохання, де твій Андрій ?
- Якби ж я знала…
- Як це так, кому ж іще знати як не тобі. Він привітав тебе сьогодні?
- Розумієш Дашо, він ні слова не написав за добу, ні дзвінка нічого немов зник. Раніше я розуміла, навчання певні проблеми, але зараз що заважає?
- Так звісно це не дуже так чинити, після всього через що ви пройшли. Чекай зараз я все дізнаюся. 

Коля був закоханий у Дашу і вона це бачила, і сама відчувала до нього симпатію, тому пішла до нього і вирішила розпитати що і як відбувається з Андрієм та куди він зник.
- Дякую за сюрприз нам було дуже приємно. Ще раз дякую, - Даша обійняла хлопця, і поцілувала у щічку, від цього він був дуже здивований.
- Все для вас, ви заслуговуєте тільки на краще. А робити вам сюрпризи які вам подобаються це ще більш неймовірне відчуття. – Обличчя хлопця стало трішки рум’яним. 
- Дуже рада цьому. Нам сподобалося. Я хотіла ще запитати де ви загубили Андрія? 
- Ем.. Ну розумієш є у нас новина, але сказати її всім, а саме Вікі, у нас не вистачає слів. – розгублено сказав Коля.
- Тобто? Що сталося, скажи мені. Віка сама не своя, хвилюється, а ви мовчите.
В цей момент підійшов, Юра друг хлопців.
- І чому ви такі сумні, є крута новина всім шампанське.
- Яка новина, ти про що ? – поцікавилася Оля.
- Ви ще не знаєте, оце так новина точно. Андрій одружується!!! – радісно викрикнув Юра
- Вікторія ти могла б нам хоч щось сказати, сукні за день не підбираються ти ж знаєш. 
- Олю, якщо це так то я і сама нічого не знаю як виявилося.
- О Віка привіт, і ти тут.
- Так так подруго, могла б повідомити нам про аж таку новину.
- Віка ти теж знала?
- Невпевнена що я хоча б щось з усього цього розумію, можливо хтось хоче пояснити?
- Розумієте така справа, - почав повільно Микола, - Андрій одружується із Надею.
ЩОООО? – Оля та Даша в один голос із жахом викрикнули.

Келих який був у руці Вікторії, від цієї новини, дівчина вщент змішала скло та шампанське у свої руці, краплі крові не змусили себе чекати, і стали стікати по руці. Діма вхопив серветки зі столу та швидко став зупиняти крові.
- Торі, подивись на мене, ти як??? Віка, будь ласка, ти як? – занепокоївся Діма.
- Я…Просто… Нормально…Йду…Мені час…
- Ти куди сама, чекай ми їдемо з тобою. – запропонувала Даша.
- Дівчата я її відвезу не хвилюйтеся, Дашо все буде добре. – запевнив хлопець подруг.
- Діма, тільки ніде не лишай її саму, сам бачиш який стан. – додала Оля.
- Звісно Олю, дівчата все буде гаразд, ми йдемо. 

Дорогою додому Дмитро заїхав у аптеку, узяв усе необхідне щоб обробити рану Вікторії. Хлопець навчався на лікаря, тому розумів що необхідно робити.
- Ну ти як, ось вода є випий таблетку, вона знеболить і рука буде не так боліти.
- Вона не болить, все гаразд, таблетка не допоможе, - після цих слів Віка стала плакати.
- Торі, будь ласка, послухай мене, тобі це зараз необхідно, я розумію стан твого організму, але будь ласка. Наполягав хлопець.

Віка взяла таблетку та випила. Після чого Діма її обійняв і вони так довго просиділи. 
- Вибач. Будь ласка, і дякую тобі за все, ти дуже мені допоміг. Рука дійсно не так болить. 
- Немає за що дякувати, а сама ти як себе почуваєш?
- Краще…Хоча якщо чесно ніби із середини вирвали усе що можна було, і сказали існуй далі як хочеш.
Діма знову обійняв Віку.
- Так шановна, значить будемо повертати усе на місце, і обов’язково на сталеві кріплення, щоб більше ніхто нічого не міг забрати.
- Ахаха, дякую тобі, я вже піду.
- Ти посміхнулася і це тішить. Тримай ці таблетки, прийме зранку якщо рука буде боліти. А зараз добраніч, хороших снів, і головне, прошу тебе, прийшовши додому відразу лягай спати, тобі це необхідно в даний момент.
- Нічого не обіцяю, бувай, - дівчина вийшла із машини і додала, - і дякую за турботу. 

Цілу ніч Вікторія проплакала у себе в кімнаті, згадуючи кожен момент, кожен дотик коли вони були разом із Андрієм.