Глава 7. Крижаний принц тане

   Ранок після «піцерійного бунту» почався з грозового попередження. Елеонора Аркадіївна не пробачила Алісі порушення кордонів. За сніданком, на який Аліса прийшла в затишному і, на думку Елеонори, зовсім неналежному оверсайз-светрі, мати Макса вирішила перейти в контрнаступ.

 - Максиме, - крижаним тоном почала вона, ігноруючи присутність Аліси. - До мене заходила Анжела. Вона в сльозах. Твоя… супутниця поводилася вчора як перекупка з ринку. Ти розумієш, що завтра на балу буде преса? Якщо ця особа дозволить собі хоча б один подібний жест, репутацію фонду Демидових буде знищено.

   Макс завмер із чашкою кави. Аліса відчула, як усередині все стиснулося. Вона чекала, що зараз він увімкне свого внутрішнього бізнесмена і почне вибачатися.

 - Мамо, - спокійно промовив Макс.

 - Вона не вміє тримати прибори, вона вульгарна і, здається, зовсім не розуміє, де знаходиться, - продовжувала Елеонора, підвищуючи голос. - Або ти приструниш її, або вона не вийде з кімнати до нашого від’їзду.

   Аліса вже відкрила рот, щоб видати щось різке, але Макс випередив її. Він повільно поставив чашку на блюдце. Звук порцеляни об порцеляну пролунав як постріл.

 - Досить, - відрізав він. - Аліса моя наречена. І якщо тобі здається, що щирість і вміння радіти життю, це вульгарність, то, можливо, проблема не в ній, а в цьому домі. Вона залишиться собою. І на балу вона стоятиме поруч зі мною. Якщо тебе це не влаштовує, ми можемо виїхати прямо зараз.

   В їдальні запала така тиша, що було чути, як падає сніг за вікном. Елеонора зблідла, підібгала губи і, не зронивши ні слова, вийшла з кімнати. Аліса на всі очі дивилася на Макса.

 - Ти… ти зараз серйозно? Ти щойно послав свою маму. Через мене.

 - Я послав її через справедливість, - буркнув Макс, уникаючи її погляду. - Ходімо. Нам треба підготуватися.

   Увечері, коли маєток поринув у сутінки, Аліса знайшла Макса в бібліотеці. Він сидів біля каміна з келихом віскі, дивлячись на вогонь. Вона підійшла тихо і сіла на килим поруч із його кріслом, обнявши коліна.

 - Гей, захиснику, - тихо покликала вона. - Ти як?

 - У порядку, - коротко кинув він, але його рука, що стискала келих, була напружена.

 - Знаєш, - Аліса поклала голову на його коліно, сама дивуючись своїй сміливості. - Ти сьогодні був справжнім. Не мільярдером, не роботом. Просто чоловіком. Це було… круто.

   Макс довго мовчав, а потім його долоня обережно, немов боячись обпектися, лягла їй на плече.

 - У цьому домі завжди було холодно, Алісо. Навіть коли каміни горіли в усіх кімнатах. А ти… ти увірвалася сюди і все перевернула. Мати в жаху, Артем вперше сміється, а я… - він замовк, нахилившись до неї. У відблисках полум’я його очі здавалися майже чорними.

 - А я вперше за довгий час не хочу, щоб цей тиждень закінчувався.

   Аліса затамувала подих. Між ними було всього кілька сантиметрів, і зараз це була не гра для родичів. Це був момент, коли маски були скинуті.

 - Максе… - прошепотіла вона. Він торкнувся її щоки кінчиками пальців, але в цей момент у коридорі почулися кроки економки. Мана розсіялася. Макс відсторонився, знову одягаючи свою невидиму броню.

 - Йди спати, Алісо. Завтра важкий день.

   Вона пішла, відчуваючи, як горить шкіра там, де він її торкався. Крижаний принц не просто танув, він перетворювався на океан, у якому вона ризикувала потонути.