Глава 1. Різдвяний потоп

Аліса майстер із виживання в мегаполісі, здатна дістати дефіцит і вигнати колекторів одним поглядом. Коли напередодні Різдва її квартиру затоплює, на порозі з’являється Макс Демидов, мільярдер із крижаним поглядом і дуже дивною пропозицією. Йому потрібна фіктивна наречена для поїздки в сімейний маєток, щоб відвадити нав’язливих свах, а Алісі потрібне житло та гроші.

Угода проста: тиждень удавати шалене кохання перед його манірною ріднею. Але є проблема: Макс — зарозумілий сноб, а Аліса — зухвала хуліганка, яка плювати хотіла на етикет. У їхньому розпорядженні одна спальня, одне ліжко і нуль терпіння. Поки Аліса вчить «принца» їсти піцу руками та порушувати правила, гра в кохання виходить з-під контролю. Іскри летять такі, що гірлянди коротить, а прикидатися ворогами стає складніше, ніж брехати всій родині.

   Передріздвяне місто нагадувало божевільню, залиту неоном і завалену мокрим снігом. Але у квартирі Аліси коїлося щось гірше.

 - Та щоб тебе… - Аліса, у розтягнутій футболці та із затиснутим у зубах ліхтариком, намагалася затягнути вентиль під раковиною.

   Вода не просто капала, вона хлистала життєрадісним гейзером, перетворюючи її крихітну студію на філію Атлантиди. У передпокої вже плавали старі кросівки, а єдиний килим увібрав у себе стільки вологи, що його можна було використовувати як рятувальний пліт.

   У цей момент у двері постукали. Не просто постукали, це був упевнений, важкий стукіт людини, яка звикла, що перед нею відчиняються всі двері світу.

 - Якщо це колектори, я вже викликала поліцію! Якщо це сусіди знизу, я вже в курсі, що ми тонемо! - крикнула Аліса, витираючи ліктем лоб, забруднений у іржі.

   Двері відчинилися. На порозі стояв Макс Демидов. Ідеальне пальто вартістю як її квартира, бездоганно натерті туфлі, які зараз безпардонно наступили в калюжу, і вираз обличчя людини, яка зайшла в зоопарк до дуже дивних тварин.

   Аліса виплюнула ліхтарик просто в долоню і під звелася, відкидаючи мокре пасмо волосся з обличчя.

 - Ви помилилися адресою, Містере Досконалість. Тут бал-маскарад «Титанік», і я якраз у ролі айсберга.

   Макс окинув поглядом її мокру футболку, хаос у кімнаті та зупинився на її очах.

 - Алісо? - його голос звучав як дороге віскі: холодний і обпікаючий одночасно. - Ви якраз та, хто мені потрібен. У мене є пропозиція, від якої ви не зможете відмовитися, враховуючи… - він гидливо подивився на піцу, що плавала по підлозі. - На поточні обставини.

 - Якщо ваша пропозиція не включає навички професійного сантехніка, йдіть лісом, Демидов, - огризнулася вона, підхоплюючи таз. - Вона включає п’ять мільйонів, тимчасове проживання в моєму заміському маєтку та статус моєї нареченої на один тиждень.

   Аліса завмерла. Вода продовжувала хлистати, заливаючи її капці, але зараз їй здалося, що світ навколо просто зупинився. Вона повільно повернулася до мільярдера.

 - Ви або з’їхали з глузду від своїх грошей, або я занадто сильно вдарилася головою об раковину. Що вам насправді потрібно?

 - Мені потрібно, щоб від мене відчепилася мати з її нескінченними оглядинами вдалих партій. А вам, судячи з усього, потрібно все, від нової квартири до нормального життя. Бартер, Алісо. Ви зображуєте катастрофу, яка нібито підкорила моє серце, а я вирішую ваші проблеми.

   Аліса подивилася на воду, що вирувала, на промоклі рахунки за світло на столі й знову на Макса.

 - Знаєте, Демидов… Я, звісно, майстер із виживання, але навіть для мене це звучить як план самогубства. Але якщо вже ми обоє по коліно у воді… проходьте. Тільки туфлі зніміть, а то наслідите тут своєю розкішшю.