Розділ 14. Вікторія

Наступного дня, коли Олександр пішов до лікаря уточнити графік моїх процедур, двері палати тихо прочинилися. Я чекала медсестру, але замість білого халата побачила яскраво-руду маківку Ольги. Вона стояла на порозі, тримаючи в руках паперовий пакет із фруктами та винувату посмішку, яка колись здавалася мені найщирішою у світі.

​— Вікочко... можна? — її голос звучав приглушено, з тими самими нотками співчуття, якими вона втішала мене після загибелі батьків.

​Я відчула, як серце пропустило удар, а потім закатало в скронях.

— Що ти тут робиш, Олю? — мій голос був ледь чутним.

​— Я дізналася, що ти тут... Вітя так переживає, він сам не свій, — вона пройшла всередину, ставлячи пакет на тумбочку. — Слухай, я знаю, ти на нас зла. Але ж ми стільки років були як сестри. Невже ти дозволиш одній помилці зруйнувати все? Вітя хоче мати змогу спілкуватися зі свою дитиною. Він каже, ти йому щось наплела про іншого чоловіка... але ми ж знаємо, що це неправда. Ти ж не така. Ти б ніколи не пішла на зраду.

​Вона сіла на край мого ліжка і спробувала взяти мене за руку. Я відсмикнула її, наче від вогню.

​— «Одна помилка»? — я відчула, як у мені закипає холодна лють. — Твоєму синові шість років, Олю. Шість років щоденної, методичної брехні. Ти приходила до мене в гості, пила мій чай, обіймала мене — і знала, що спиш із моїм чоловіком.

​— Віко, це життя, воно складне! — Оля раптом змінила тон, у її очах зблиснули сталеві нотки. — Віктор ніколи не хотів тебе образити. Він просто... він не міг піти, бо ти була така тендітна, така вразлива. А тепер ти граєш у ці ігри з вагітністю. Навіщо? Щоб витягнути з нього більше грошей на аліменти? Подумай про дитину. Їй потрібен батько, а не ці твої вистави з «новими коханцями». Вітя готовий пробачити тобі цю брехню, якщо ти визнаєш що збрихала і дозволиш спілкування з дитиною.

​Я відчула, як мені стає важко дихати. Вона знову робила це — перевертала все так, ніби я була винна в їхній зраді.

​— Вона нічого визнавати не буде, — пролунав від дверей холодний, різкий голос Олександра.

​Він стояв у дверях, прихилившись до одвірка, і його погляд був настільки презирливим, що Оля мимоволі підхопилася з ліжка. Олександр повільно пройшов усередину, стаючи між нами.

​— А ви, мабуть, та сама «найкраща подруга»? — він оглянув її з ніг до голови так, ніби перед ним був не дуже приємний експонат у музеї. — Тетяна Сергіївна багато розповідала про вашу... специфічну мораль.

​— А ви хто такий? — Оля спробувала повернути собі впевненість, випрямивши спину. — Це наші сімейні справи, не втручайтеся.

​— Я — той, хто вчора пояснив Віктору, де його місце, — Олександр зробив крок до неї, і Оля мимоволі відступила. — І я той, хто бачить таких маніпуляторок, як ви, за кілометр. У вас на обличчі написано все те саме, що я бачив колись в іншої жінки. Ви прийшли не «миритися». Ви прийшли перевірити, чи можна ще натиснути на Вікторію, щоб вона стала зручною для Віктора.

​— Ви не маєте права! — вигукнула Оля.

​— Я маю право захищати свою жінку і свою дитину, — Олександр виділив слово «свою» з особливим натиском, дивлячись їй прямо в очі. — А тепер забирайте свої гнилі фрукти й ідіть звідси. Якщо я ще раз побачу вас у радіусі ста метрів від Вікторії — я подбаю про те, щоб ваша «історія кохання» з Віктором стала головною темою обговорення там, де ти працюєш, і в усіх ваших спільних знайомих. З доказами. З датами. З усім брудом.

​Оля зблідла. Вона схопила свою сумку, навіть не глянувши на мене.

— Ти ще пошкодуєш про це, Вікторіє! — кинула вона вже від дверей і майже вибігла з палати.

​Олександр зачинив двері й кілька секунд стояв нерухомо. Потім він підійшов до мене, побачив, як тремтять мої руки, і просто сів поруч.

​— Вибач, що не зайшов раніше, — тихо сказав він. — Хотів послухати, наскільки далеко вона зайде. Це... це було огидно.

​Я закрила обличчя руками, і сльози нарешті прорвалися.

— Вона завжди знала, на що натиснути...

​Олександр обережно обійняв мене за плечі. Цього разу він не був холодним.

— Більше вона цього не зробить. Пообіцяй мені одну річ, Вікторіє.

​Я підняла на нього очі.

— Яку?

​— Що ти більше ніколи не будеш слухати тих, хто намагається переконати тебе, що ти винна в їхньому підступництві. Ти — найсильніша жінка, яку я зустрічав. Навіть сильніша, ніж ти сама про себе думаєш.