Розділ 4. Олександр

Я дуже рідко буваю в мами. Вона дуже хоче мене одружити, але я один раз уже майже був одружений. Я Лесю дуже кохав, ми зустрічалися три роки. Разом їздили відпочивати, вона здавалася дуже щасливою. Я зробив пропозицію, хотів сім’ю, дітей. Леся погодилася, ми готувалися до весілля, але не склалося. За день до весілля я знайшов записку.
Пробач, Саша, що пишу тобі ось так, але інакше я не можу. В очі тобі сказати не вистачило сміливості. Я тебе ніколи не кохала. З тобою було зручно: ти забезпечував усім необхідним, та прожити біля тебе все життя я не готова. З тобою було весело, але я закохалася і їду з ним за кордон на ПМЖ.
Пробач, якщо зможеш, та живи далі. Я вірю, що ти зустрінеш свою жінку — ту єдину, яка призначена долею. Забудь мене, і в тебе все налагодиться.
Прощай. Твоя Леся.
Я довго не міг відійти від цієї зради. Закинув бізнес, гуляв по клубах і барах, пив, не просихаючи, дві неділі. Потім мене знайшов мій друг Микита, прочитав мені лекцію та вправив мізки на місце.
— Ти що це витворяєш? Геть з розуму зійшов зі своєю Леською. Роботу закинув, здоров’я гробиш. Заради кого? Вона живе собі спокійно, її не гризе совість, а ти вирішив поставити на собі хрест? Ти про Тетяну Сергіївну подумав? Чи ти, крім тієї суки, ні про що не думаєш? Вона не варта таких жертв. Зустрінеш ще свою жінку, нормальну, а не цю.
— Ти просто Лесю ніколи не любив, ти завжди був проти неї.
— А за що її було любити? За те, що висіла на твоїй шиї? Що ніде й дня не працювала, тільки тягла з тебе гроші на салони, масажі, подорожі? Повугу треба заслужити.
— Мені все одно. Я кохаю її і готовий усі свої гроші віддати, аби вона була поруч. Навіщо мені це все, якщо Лесі немає поряд?
Микита загрузив моє п’яне тіло в машину, завіз до мене на квартиру, змусив прийняти душ і лягти спати.
Зранку я прокинувся з сильним головним болем, але це вже звичний для мене стан. Зараз піду бахну віскарика — і трохи попустить. Та не так сталося, як гадалося. Весь мій бар був порожній. Друг сидів і пив каву.
— Можеш там не шукати, я все викинув.
— Якого біса ти викидаєш мій алкоголь? Що ти взагалі тут робиш? Вали до себе, залиш мене в спокої!
— Я, друже мій, нікуди не піду, можеш не намагатися. Мені все одно, що ти говориш. На, випий це — полегшає. Потім душ, сніданок і спортзал. На роботі в такому вигляді показуватися не можна, тому будемо повертати тебе до людського вигляду.
— Тобто зараз, на твою думку, я не людина?
— Зараз ти більше схожий на бомжа, ніж на бізнесмена.
Він дійсно був поруч увесь тиждень: змушував мене привести себе до ладу і ходити в спортзал. Через тиждень я нарешті взяв себе в руки і поїхав на роботу. Робота не залишала часу на думки. Справ назбиралося дуже багато, тому я пірнув з головою у справи.
Якось вирішив поїхати до мами — провідати, допомогти чимось, бо вона в мене вже леді у віці, їй важко самій справлятися з господарством. Послухав лекцію на тему, що про матір геть забув. Я запевнив її, що було багато справ і що старатимуся приїжджати частіше. Запропонував винайняти помічницю по господарству, але вона сказала, що сторонніх осіб у квартирі не хоче.
Потім почалася нова лекція — про те, що пора одружуватися і заводити дітей. Ця тема досі мені боліла, тому я швидко розпрощався з мамою і втік. Мама знала, що Леся мене кинула перед весіллям, і все одно почала цю тему, сказавши, що на ній світ не зупинився і пора шукати нову наречену. Ніби це так просто — забути дівчину, яку стільки років кохав.
Я заїжджав до неньки раз на тиждень, і кожного разу тема «пора одружуватися» була незмінною. Тому я почав працювати більше, а маму відвідувати рідше. Телефонував щодня — спитати, як здоров’я і чи потрібна допомога, та вона казала, що нічого не потрібно. Приїздив я до неї раз на місяць — на більше мене не вистачало.
Сьогодні я мав заїхати на чергову лекцію до мами. Я давно в неї не був — майже два місяці минуло.
Приїхавши, я дуже здивувався, бо мама не почала свою проповідь. Трохи поговоривши про мою роботу, вона нагодувала мене і швидко зібралася до тітки Наді — своєї подруги. Скільки я пам’ятаю себе, вони завжди дружили і допомагали одна одній. У тітки Наді був син, на п’ять років старший за мене. Вона, як і мама, ростила сина сама, бо батько покинув нас, коли мені було сім років. Завів собі іншу жінку, і мама не пробачила його, як і я. А тітки Наді чоловік загинув в аварії коли її синові було чотири роки.
— Синку, дочекайся мене, я ненадовго.
— Мамо, може, пізніше сходиш до тітки Наді, а зараз побудеш зі мною?
— Саша, ми домовилися з нею. Я не можу її підвести. Чи ти кудись поспішаєш? — з цікавістю спитала мама.
— Ні, куди мені поспішати.
Минуло близько години, коли я почув, як відчиняються двері. Я поспішив назустріч мамі, але на порозі стояла зовсім не вона.
— Ви хто? Що робите в моїй квартирі? — спитав я.
Дівчина, яка зайшла, зупинилася і розгублено сказала:
— Я знімаю кімнату в господині цієї квартири.
Я згадав, як пропонував мамі помічницю по господарству, а вона відмовилася, бо не хотіла пускати сторонніх людей у свою квартиру. Тоді навіщо їй квартирантка? Чи їй грошей не вистачає? Це я, мабуть, сказав уголос, бо дівчина відповіла, що їй не грошей бракує, а спілкування. Я подумав, що це справді так: я приїздив рідко, тітка Надя частіше була на дачі, ніж у місті. Мені стало соромно, що я такий поганий син і думав лише про свої почуття.
Я запропонував чаю — вона погодилася, але потім почервоніла, як помідор, і втекла до кімнати під приводом, що їй потрібно перевдягнутися, хоча виглядала вона просто ідеально. Я навіть задивився на неї, поки ставив чайник на газ.
Я заварив чай, поставив на стіл вазочку з печивом та цукерками. Уже думав, що вона не прийде, але дівчина вийшла в спортивних штанях і гольфі, які облягали її фігуру, як рукавичка. У неї була дуже красива фігура: не худа і не повна, а соковита. І груди, і постать — усе при ній. Але я промовчав, бо не хотів її зніяковіти.
Поки ми пили чай, я намагався її розговорити, але вона була якась затиснута, ніби боялася чоловіків. Коли прийшла мама, вона знову втекла до кімнати.
Мама почала нахвалювати, яка Віка гарна дівчина: красуня, працьовита, і взагалі — кращої у світі не знайти. І що вона зовсім не проти такої невістки.
Я ще трохи побув у мами і поїхав додому.