Глава 7

Я спала міцним сном. Мені снилося, що я знову опинилася на руїнах фортеці – тільки цього разу стояла ніч. Тоненький серп місяця, то ховаючись за хмарами, то виринаючи, ледь освітлював нічний морок, зате в оксамитово-чорному небі над головою яскраво сяяли зірки. Повітря було теплим і напівзруйновані стіни стародавньої фортеці химерно чорніли на тлі зоряного неба. У їх обрисах була якась дика, незвичайна краса. Я анітрохи не боялася – навпаки, відчувала себе небувало сильною. Земні зв'язки більш не сковували мене, і південна ніч, як сестра, відчинила мені свої чарівні обійми. Мені снилося, що каміння під моїми ногами поросли зеленою гірської травою. Чомусь я була босоніж, але це анітрохи мене не бентежило. Я лише насолоджувалася прохолодою трави, яка покірно стелилася під мої босі ступні, насолоджувалася небувалою, невідомою мені раніше свободою. І лише коли легкий нічний вітер сколихнув поділ моєї сорочки, я усвідомила, що не просто боса, – під тонкою нічною сорочкою я була зовсім гола. Прохолодний вітерець із зухвалістю досвідченого коханця пестив мої стегна і в божевільному захваті я закинула руки над головою і закрутилася в беззвучному танці. Не відразу зрозуміла, що не одна зараз. Чи то звук чужого дихання сполохав мене чи то обпік чийсь погляд, але я повільно обернулася і побачила Павла. Він сидів на тому самому місці, звідки ми милувалися орлиним гніздом. Павло витягнув вперед ногу і підпер кулаком підборіддя. На відміну від мене він був одягнений повністю – весь в чорному: гнучкий, загадковий і нестерпно привабливий. Моє серце стрімко закалатало, кров заспівала по жилах. Павло простягнув руку в мою сторону і я, не замислюючись, зробила крок назустріч цьому безмовному владному поклику..., проте тут же зупинилася, згадавши, які перепони розділяють нас. Але Боже милосердний, як знемагало моє тіло, воно шалено бажало опинитися в обіймах Павла!

– Не бійся, – тихо прошепотів він, але я не рушила з місця, і тоді Павло встав і ступив до мене. – Ти ж сама шукала мене.

– Зовсім ні! – жахнулася я, але він лише тихо засміявся.

– Шукала, я знаю, що шукала, – повторив, підходячи впритул. – А я шукав тебе, так що ми квити.

Я судорожно проковтнула.

– Чого ти хочеш від мене?

– А чого хочеш ти?

– Я? – в замішанні перепитала його я. – Не розумію про що ти…

– Ти дуже добре розумієш. – кінчиками пальців Павло провів по моєму оголеному плечу. – Тому й прийшла сюди. Який сенс заперечувати і сперечатися? Твоє тіло щоразу видає тебе.

– Що ти можеш знати про моє тіло?

– Дещо знаю. – його тепла долоня лягла на моє стегно. – Знаю, що ти вся тремтиш і серце твоє б'ється, як шалене. Цього досить.

Його рука ковзнула під невагомий край сорочки і я з переляку відскочила.

– Не треба! Навіщо ти…

– Хіба не треба? – м'яко перепитав Павло. Темний жаркий погляд його ніби пропалював мене наскрізь. – Чому ж не треба? Тут нікого немає, крім нас з тобою.

– Тому що..., тому що так не можна! Я не повинна…

– Не можна? – він нахилився нижче, губами притулився до моєї шиї і я відчула на шкірі холодок його рівних зубів. – А я думаю, що можна і навіть потрібно.

– Ні! Павле… – безсило благала я, відчуваючи, як його владна рука, проникнувши між моїх стегон, торкається таємної вологості лона. Прошу тебе Павле…

– Чого саме ти просиш? – прошепотів Павло. – Щоб я не торкався тебе? Щоб навіть не дивився на тебе? Чи може все навпаки… Ти прекрасна. Не соромся свого тіла.

– А я й не соромлюсь, – тремтячим голосом прошепотіла я, добре усвідомлюючи, що обманюю. Тіло зраджувало мене колись і готово було зрадити тепер. Я знала це, але нічого не могла з собою вдіяти.

– Тоді дозволь мені робити те, що хочу я, – прошепотів він, чуттєвим поцілунком впиваючись в мої привідкриті губи.

Його зухвала долоня все відвертіше пестила мене. Потім Павло вище підняв на мені сорочку і обома руками стиснув повні від напруження груди. Я застогнала, більше не в силах стримуватися і з уст Павла зірвалося задоволене зітхання, коли я поза волею припала до нього всім тілом. Я знала, що граю з вогнем, але мої пальці самі собою вже намацали і розстебнули блискавку на його джинсах, торкнулися гарячого і напруженого чоловічого тіла і блаженне полум'я охопило мене, коли я зрозуміла, яке велике бажання Павла. Незбагненно як, але мить по тому ми, вже оголені, лежали на траві. Вільною рукою Павло розплів мою косу і звільнене волосся хвилею накрило нас. Щось шепочучи, Павло припав до мене всім тілом. Я не могла довше противитися покликам пристрасті. Ніколи раніше в житті я не відчувала такого захвату. Павло обсипав поцілунками моє тіло, поступово опускаючись все нижче і коли його губи торкнулися вологих завитків потаємного трикутника між стегон, я затремтіла від невідомого досі нетерпіння. Всім своїм тілом я жадала чудового завершення цих повільних, але вишуканих у своїй зухвалості пестощів, жадала прийняти в себе всю силу пристрасті Павла, жадала злитися з ним в ритмі спраги тіла і... Цього не сталося.

Чомусь Павло раптово відсторонився і у мене не вистачило сил відкрити очі і подивитися в чому справа. Я хотіла почати благати: «Змилуйся, не покидай мене, забудь про все, ми з тобою – одне, і нехай буде так!» – але з моїх губ не зірвалося ні слова. І коли я навпомацки простягнула руки до Павла, то натрапила на порожнечу. Безмірний жах охопив мене і я рвонула вперед, але не змогла навіть поворухнутися, сповита незримими тенетами. З відчайдушним криком я кинулася сильніше... І прокинулася.