Глава 3

Поговорити з Катериною вдалося тільки на наступний день. Вона зателефонувала і попередила, що її попросили попрацювати пару годин понаднормово і повернеться вона дуже пізно.

– Якщо ти втомилася, лягай спати і не чекай на мене – великодушно промовила Катерина, знаючи, що я їздила до Севастополя. – Побачимося вранці.

Півночі я не могла заснути згадуючи всі подробиці розмови з Павлом. Вранці, вийшовши у вітальню, подруги вже не було. Розмова з Катериною відкладалася приблизно на добу, на той час злість і прикрість майже вляглися. Можливо я прийняла все надто близько до серця? Павло з ввічливості просто захотів надати мені дрібну послугу – ось і все. Час стирає з пам'яті багато подробиць і тепер я майже не сумнівалася, що зробила з миші слона. Катерина, вислухавши мою розповідь, схоже, визнала, що все, що сталося дуже характерно для Павла.

– Такий вже він чоловік, – пояснила вона. – Він побачив, що ти вибилася з сил, ось і вирішив допомогти тобі. Вибач, якщо він тобі докучав, адже він зробив це по доброті душевній.

Мені чомусь здавалося, що «доброта душевна» і Павло навряд чи сумісні поняття, проте Катерина явно не хотіла розвивати цю тему далі. А в мене не вистачило духу сказати подрузі, що її Павлик запропонував звозити її до музею. Можливо б після моїх слів, Катерина вирішила б, що я намагаюся відбити у неї милого, хоча насправді я ні до чого подібного не тяглася. І все одно вночі я довго лежала без сну, переживала, що Катерина здійснює саму велику помилку в своєму житті. Чому вона так впевнена, що примусить Павла до укладення шлюбу лише тому, що носить його дитя? Чим більше я розмірковувала про цю людину, тим сильніше зміцнювалася в думці, що його неможливо «примусити» до чого б то не було. Може таке бути, що Павло вирішить відмовитися від дитини і навіть оголосить Катерину брехухою? А якщо аналіз ДНК в кінці кінців і підтвердить його батьківство – хто буде дбати про Катерину до пологів? Словом, з якого боку не глянь, а ця історія подобалася мені все менше і менше. Як би я була на місці Катерини, то мабуть просто не змогла б холоднокровно приховувати свою вагітність від Павла. Та й здається, що в цій прихованості є щось таке негідне…

Після вечері ми з Катериною вийшли на балкон, сіли в плетені крісла з подушками і попивали червоне вино. Я знову наважилася затронути хвилюючу мене тему. Мені зовсім не хотілося говорити про Павла, але намагалася зрозуміти, які спонукання рухають подругою!

– А коли ти дізналася про це? – запитала я.

Катерина явно була зайнята зовсім іншими думками, і я, зрозумівши це, поспішно уточнила:

– Я маю на увазі – коли ти дізналася про вагітність?

Катерина знизала плечима і недбало відповіла:

– Не так вже і давно. А тобі-то навіщо це знати?

– Мені…, навіщо знати. – я зніяковіла. – Я просто мислила, коли ж ти скажеш про все Павлу.

Катерина іронічним поглядом глянула на мене.

– Я ж, здається, вже говорила тобі коли, – зауважила вона. – Коли буду точно впевнена, що його матуся нічого не зможе зі мною зробити.

– Ти думаєш, що вона стане наполягати на аборті? – не здавалася я. – Я думаю, що вона зрадіє внукам і буде проти абортів ...

– Ти навіть не розумієш що говориш? – хмикнула Катря. – Відкрию тобі таємницю, що ці багачі на все готові, аби зберегти чистоту своєї блакитної крові. Повір мені!

– Скільки ж ти ще збираєшся вичікувати підходящого моменту? Два місяці, три, шість? Як довго ще ти зумієш приховувати свою вагітність? Зрозумій вже, що дитину нікуди не сховаєш!

– Ти помиляєшся! Я, пам'ятаю, що бачила репортаж про одну школярку, яка нічогісінько не підозрювала, поки в неї не почалися пологи.

– Давай почнемо з того, що ти вже давно не школярка.

– Так знаю, що я не школярка. Але це не означає, що зі мною не може трапитися щось подібне. Я одного не можу зрозуміти, з чого ти ставиш мені всі ці запитання... – Катря раптом стурбовано насупилася. – Я сподіваюсь, що ти ж нічого не сказала Павлику?

– Звичайно, ні! – В душі я зраділа, що змогла відповісти на це питання без найменшої запинки. – Тобі самій не здається, що вже слід про це розповісти Павлу? Ти працюєш повний робочий день, часто виходиш працювати по вихідним. Що буде, якщо Павло захоче, щоб ти покинула роботу?

– Можливо і не захоче? – глузливо посміхнулася Катерина і піднявши коліно, з досадою потерла маленьку червону крапку на шкірі. – Якась тварюка мене вкусила! Ходімо краще до номеру.

Я пішла з балкону без особливого на те бажання. Комахи мені зовсім не докучали, а нічне повітря було приємним і чуттєво теплим. Солодко пахли нічні квіти, і десь зовсім поруч грала спокійна музика. З темряви доносилися голоси, приглушений сміх – мабуть хтось влаштовував вечірку. Вперше в житті мені було прикро, що нікому в таку чарівну ніч призначити мені побачення.

– Як же я хочу спатоньки, – промовила Катерина, коли я увійшла до вітальні. Одним ковтком вона допила вино і зі стуком поставила келих на кухонний стіл. – Ти не проти, подруго? Минулої ночі я майже не спала з цією роботою.

– Розуміється, що ні! – квапливо промовила я.

Подруга ж не винна, що я цілий день безвилазно просиділа вдома. Зрештою, я приїхала відпочивати. Прочитаю цікаву книгу і, можливо, теж ляжу спати раніше.