Глава 28

Від цього виразного погляду Макар здригнувся. В голові ніби запаморочилось і хлопець випалив:

- Зараз не можу розмовляти. Передзвоню тобі пізніше.

І поклав трубку. Марія підняла брову і відвернулась.

- Це не те, що ти подумала. – застосував хлопець вічну чоловічу відмовку. Жаль, що вона ніколи не спрацьовувала. Але мужчини дуже рідко про таке задумуються. Зато переважно логіка у них проста – жінка не приймає відмовку, значить, дуже капризна. Нехай подумає над своєю поведінкою, а то їй все пояснили, а вона далі незадоволена. Де таке бачено?

Марія холодно усміхнулась і знову вернулась до тарілки. Щоб там не було, розберемся пізніше. Не варто викладати особисті відносини на загальний огляд. Ще невідомо, що саме відбувається, а змарнити ледве зароджену довіру дуже легко. Адже мати не вибачить, навіть якщо вибачить сама Марія.

- Прошу пробачення, з роботи дзвонили. – прийняв правила гри Макар. Марія тихенько хмикнула.

- У вас настільки важлива робота, що турбують навіть у вільний час? – ввічливо уточнила Галина, повз яку вся ця міміка не пройшла. Вона не дуже зрозуміла, у чому суть справи, але деякі підозри уже з'явилися.

- Всяке буває. Але переважно нічого лишнього собі не дозволяють. – хлопець відповідав практично на автоматі, розглядаючи профіль Марії. Гордовито задертий носик нічого доброго не обіцяв. Дівчина механічно відрізала маленькі шматочки і клала до рота, очевидно, зайнята своїми думками.

Треба було терміново виправляти ситуацію, але як? В голову прийшов лише один вихід: негайно зробити пропозицію, щоб показати свої серйозні наміри. Від шаленої помилки Макара врятувала лише наявність старшої сестри. Від Люби він прекрасно знав, наскільки цінні для дівчат такі важливі моменти.

І в будь-якому випадку він би залишився у програші. У гіршому випадку Марія просто відмовить під впливом емоцій і друга спроба вдасться йому набагато тяжче, якщо з ним взагалі захочуть розмовляти. У кращому випадку дівчина прийме кільце, але лише щоб не виглядати негарно в очах родичів. А потім або поверне йому, або буде до кінця життя згадувати свої підозри при кожному погляді на обручку.

Так що хлопцю вистачило клепки не шукати легких шляхів, які пізніше заведуть в трясину. Він вирішив зробити інакше – показати свою повну відвертість і щирість.

- Взагалі я отримав непогану освіту, яка обіцяє хороші перспективи. Але ніколи не отримуєш результати відразу. Спочатку потрібно напрацювати досвід роботи, відкрити для себе різні сфери, набратися знань у більш досвідчених працівників. Тому я поки міняю місця роботи час від часу, деколи суміщаю декілька відразу. Щоб потім подати документи і отримати високу посаду.

- Хороший план. – хмикнула Наталка. – Якщо є час і можливість, то чому б і ні?

Вона вже трохи розуміла принципи пошуку працівників у великих компаніях, тому такий підхід повністю одобрила. Нагреби побільше позитивних відгуків, розберися у професії – і буде тобі потім щастя. А от Галині такі откровення відверто не сподобалися. Тобто хлопець стрибає з роботи на роботу, ніде не затримується... А чи не виганяють його за пияцтво чи щось гірше?

Жінка звикла, що за робоче місце треба добре триматися. І тільки у випадку, якщо компанія розвалилася чи перестала працювати, можна шукати щось нове. А отак стрибають тільки безвідповідальні люди, які нічого не знають про стабільність та вірність роботодавцю. Тому її тон дещо похолодів, особливо враховуючи насуплене личко дочки. Але Макар не звернув уваги на справлене враження, він старався розказати про себе побільше і перебирав варіанти, як показати себе з кращої сторони.

- Марія казала, що ви вже познайомили її з батьками? 

- Так, у мене серйозні наміри. Ваша дочка – чудова дівчина, я такої ще не зустрічав. – пішов в атаку Макар, радіючи, що може виправити ситуацію. Але все було не так просто.

- То ви живете з батьками?

- Ні, – трохи пом'явся хлопець. – Мені у спадок дісталось невелика квартира. Тому живу окремо.

- Це добре, дорослі діти повинні жити окремо. – мати кинула виразний погляд на Марію. Не такий вже й поганий наречений, можна пригледітись. Але та була зайнята власними думками і очей від тарілки не піднімала. Тому розмова повільно згорнулась і вечір був закінчений.

- Мабуть, мені уже пора... Дякую, все було дуже смачно. – нарешті піднявся хлопець. Марія стрепенулась. Остання година була для неї справжньою мукою. Сидіти поряд, відчувати його руку і не мати можливості обговорити ситуацію. А може, вона привела в хату зрадника і тепер мусить мило йому усміхатись?

- Дякую, що завітав. – вона щиро усміхнулась, радіючи, що це катування закінчилось. Макар відразу відчув приплив ентузіазму: вона не сердиться, вона зрозуміла, що це просто жахлива помилка!

- Може, ще прогуляємось перед сном? – відразу пішов в атаку. Марія з сумнівом оглянулась на матір, але бажаної підказки не отримала. З однієї сторони, варто швидше розібратись, з другої - дуже не хочеться зараз ритися у свіжій рані. Але і провести цілу ніч у тяжких роздумах вона не захотіла.

- Давай пройдемося, але швиденько. Мамо, без мене зі столу не збирай. Я за півгодинки повернуся і помию посуд.

- Та йди вже! – махнула рукою Галина, починаючи збирати салатники. Ще вона буде чекати, поки їжа обвітриться. Ніби по собі не пам'ятає, наскільки у молоді може затягнутися "півгодинки". А вже від прибирання зі столу вона не розвалиться, хай дочка насолоджується коротким етапом романтики та свободи. І так все дитинство дивилась за молодшими, а потім свої діти підуть... Так що на розваги залишається не так багато часу в тому житті.

Прогулянка виглядала зовсім не так романтично, як її собі уявляли. Власне, вона закінчилась відразу під під'їздом. Марія зупинилася відразу біля сходів:

- Я хочу отримати пояснення. Якщо у тебе є інші дівчата, то не мороч мені голову. А то почав – знайомство з батьками, бабусине кільце... Чи ти вирішив, що одружишся, посадиш мене дома і будеш розважатися? То в мене такі фокуси не пройдуть.