Глава 27

Ще нічого не почалося, а Марією уже трусило. Тепер вона краще розуміла Макара, який був таким відстороненим на зустрічі з батьками. Дівчина взяла відгул і старанно готувалась до вечері. Слава Богу, квартира була відмита ідеально, хоч цим не варто було перейматися. Зате багато причин для тривог давала мати.

Навіть не своїми планами про знайомство, хоча вони видавалися просто жахітливими. Але підготовка святкового столу краще підійшла би для весілля. Піднялась Галина ще у 6-й ранку, заглянула в холодильник і проголосила:

- Та тут нема що їсти! Дівчата, вставайте! Збираємось на ринок!

Дівчата абсолютно природньо нічого не відповіли, адже міцно спали. Прийшлось їх будити насильницькими методами.

- Мамо, лише шоста ранку! В мене будильник на сьому! – стогнала Наталя, відмовляючись розставати з одіялом.

- Якраз на ринку самий торг. Якщо до дев'ятої чекати, то все найкраще розберуть. Так що збираємось, збираємось і швидше.  

- Мені ще на роботу йти, я не встигну ні на який ринок!

- Прекрасно встигнеш. Швиденько закупимось і якраз до восьмої будемо вдома.

Відмовки не приймались, тому дівчата поплелись умиватися. Звичайно, до восьмої дома нікого ще не було, ледве встигли до пів-девятої. А коли нарешті заперли величезні сумки та пакети, то Наталя прожогом кинулась до виходу.

- Я на роботу, всім до побачення! – ледве встигла кинути вона, зникаючи з поля зору. Марія тим часом відкрила холодильник і сплеснула руками.

- Мамо, та тут повно продуктів! Нащо ж ми стільки накупили! Навіть складати немає куди!

- Не вчи матір. – строго глянула Галина. – Я ліпше знаю, як наречених треба приймати.

- Та він ж мені ще не наречений... – відразу відволіклась Марія від основної теми.

- Ось бо і воно. А зараз приймемо гарненько, він наїсться і прямо тут тобі пропозицію зробить. 

На цьому спротив розгубленої дочки було задушено повністю.

І почався священний процес, добре знайомий кожній господині в селі.

- Пізно почали. – тільки хитала головою Галина, шустро відбиваючи м'ясо. – Голубці треба було ще з вечора накрутити і пляцки поставити настоюватись... А тепер хіба вони до вечора настояться? І борщ добре вчорашній було би...

- Який борщ? – похлинулася Марія, яка поряд нарізала на салати. Вона навіть не пробувала сперечатись, адже мають бути три традиційні: олів'є, шуба і весняний. Це обсудженню не підлягало, як і котлети, відбивні, голубці... але борщ?

- Хлопців на борщ приманюють. Це головний секрет всіх жінок! – повчально підняла палець Галина, іншою рукою продовжуючи роботу. - А решта так, закуска.

- То борщем треба тоді  наодинці годувати. – зробила тактичний маневр Марія. – А так добре не спрацює.

- Це точно. – замріяно підняла очі мати. – Тато ваш дуже любив прийти з роботи, навернути тарілочку борщу, а потім...

Вона закашлялась і повернулась до роботи. Марія тяжко зітхнула. Об'єм їжі вдалося трошки скоректувати, але не сильно. Мати звикла готувати на вісьмох плюс гості, і на дрібні порції не розмінювалась. Тому, коли о сьомій в двері постукали, стіл в кімнаті Наталки просто ломився від наїдків, а дівчина була червоною, спітнілою і розтріпаною.

- Іди вдягайся! – замахала на неї руками Галина. – Я сама гостя зустріну.

Марія зблідла, але аргументів не знайшлося. Тому вона схопила одяг і побігла у ванну кімнату. У мами дійсно було набагато більше досвіду, вона ухитрилась зняти фартух, якось стріпати волосся і виявилася святково вбраною. А от дівчина виглядала набагато гірше, потрібно було хоча б 10 хвилин для наведення ладу.

Тому вона терміново вмивалася, розчісувалась, вдягалась, а сама прислухалась до того, що відбувалось у коридорі.

- Ласкаво просимо!

- Доброго дня... Величезна честь познайомитись, це вам...

Доносилася лише уривки, в основному якесь бубніння... І то воно скоро з прихожої перемістилось в кімнату. Та Марія ж давала собі слово не залишати їх наодинці! І як оце так вийшло, що вона забула вдягнутися? Це все ці приготування!

Коли вона зайшла в кімнату, мати якраз влаштовувала букет у вазу. Макар піднявся з дивану їй назустріч, тримаючи у руках ще один букет... А ні, два... Просто здалеку здавалось... Він акуратно їх роз'єднав і один простяг Марії.

- Це тобі. Дякую за запрошення. У тебе дуже мила мама.

- Дякую. – зашарілась дівчина. Він і раніше приносив їй квіти, але переважно це була одна троянда. А тут такий симпатичний букет.

- Я прийшла, сподіваюсь, ви за мною не дуже скучили! – в кімнату влетіла Наталка, яка не збиралася стримувати своїх емоцій. В неї був явно чудовий настрій і вона навіть трішки підстрибувала. – Прошу пробачення за запізнення, але ми вже можемо сідати їсти!

- Наталко, познайомся, це Макар, мій хлопець! – Марія обернулась до сестри і почала їй семафорити очима, натякаючи на більш спокійну поведінку. Але та ніяких знаків не помітила, тому прямим кроком підійшла до хлопця і простягнула руку:

- Дуже приємно, Наталя!

- І мені приємно. – Макар обережно пожав простягнуту руку і подав у відповідь третій букет. – Це вам.

- Дякую-дякую! Дуже приємно і навіть символічно!

- Давайте до столу. – активізувалась Галина і почала по загадковому принципу переміщати тарілки на столі. – Все уже стигне. Зараз я гаряче принесу.

Макар в два кроки зайняв місце поряд з Марією.

- Твоя мама перевершила навіть мою. – сказав тихенько на вухо. – В нас було менше їжі. Зразу видно, гостинна людина.

Марія кинула на нього гострий погляд, але не було схоже, щоб він знущався.

- Так, тут у нас котлетки, відбивні... Макаре, хочете голубців? Беріть, беріть, пригощайтеся... Не встидайтеся, всього багато!

Але першими за їжу взялися дівчата. Якось так сталось, що за день не вдалося навіть перекусити. Тому вони швиденько наклали закусок і почали вечеряти. Макар культурно поклав собі котлетку і попав в руки турботливої матері, а що важливіше зараз – майбутньої тещі. Проте вона виявилась досить дипломатичною, зайшла з-за кутка.