Глава 18

До приходу Макара залишалось три години. Довгі, довжелезні 3 години, які абсолютно не було чим зайняти. Марія прекрасно це знала, оскільки провела Таких вже не менше семи. На святковий обід їх було запрошено на 17:00 вечора, хлопець за нею повинен був зайти о четвертій. До цього часу можна було спокійно проводити час, виспатись після робочого тижня, попити кави та подивитись серіали. Тому Марія прокинулася о 6:00, побігла приймати ванну і потім не знала чим себе зайняти.

Прийшлось ретельно поприбирати квартиру, повитягати все з найдальших закутків, навіть відсунути холодильник. Але і цього заняття надовго не вистачило. Що тільки вона не застосовувала: підбирала одяг серед свого раптового малесенького гардеробу, пробувала різні варіанти макіяжу... Читання та перегляд серіалів відпадали уже за декілька хвилин, оскільки дівчина збагнула, що нічого не запам'ятовує і не розуміє від хвилювання. Зате можна було скласти план на наступний робочий тиждень.

Слава Богу, що проблема з тією плямою вирішилася дуже легко. Вже о 18:00 вона зустрілася з приємною начальницею відділу, яка і прояснила ситуацію. Пляма ніяк не відтиралася звичайними методами, тому вони викликали хімчистку. Так що потрібно лише трохи почекати і стане зрозуміло, потрібно міняти килим чи ні. І вже на завтра сама суть проблеми зникла, ніби її і не було. Марія записала собі це у плюс. Хоч питання і вирішилось без її безпосередньої участі,  але вона познайомилася з тими людьми, з якими їй належить працювати дуже довго, і налаштувала контакт.

Дівчина, як могла, займала себе плануванням, аж поки не збагнула, що насправді у неї нема достойного одягу для такої важливої зустрічі. Дійсно, хіба можна йти на вечерю до людей у діловому костюмі. Потрібно підібрати якесь симпатичне плаття, елегантне, але без вишуканості. Щоб воно виглядало буденним, але не занадто. Святковим, але без надмірностей. Жінки зрозуміють усю складність такого вибору, треба докласти немало зусиль, аби знайти той самий ідеальний наряд. Тому Марія, не втрачаючи часу, вирушила на пошуки.

Почала вона з того самого магазину, який їй показав Макар. Кращих цін вона не бачила в місті, тому вибір був зроблений зарання. На вішалках дійсно знайшлось відразу декілька плать, які могли стати достойним обрамленням у такий важливий вечір. Дівчина зібрала їх і пішла у примірочну.

Плаття лягали як треба, за останній час дівчина трішки змінила форми і це їй пасувало ще більше. Нарешті Вона зупинилася на виборі між двома: насиченим синім з тонкої б'язі та сріблястим, прикрашеним лише тонкою смужкою білого мережива. Але йому не потрібні були прикраси, надзвичайно елегантно виглядав сам переливчастий колір. Марія прикладала до себе то одне, то інше. ніяк не маючи сил вибрати, коли підслухала розмову.

Більше покупців в цей час не було, тому продавці вільно спілкувались.

- А ця... вже пішла?

- Не знаю. Здається, пішла. Треба Наталку спитати, вона її обслуговувала. Я ж була на складі, треба винести більше нових речей. Скоро набіжать покупці. А ти не бачила?

- Так я ж з тобою пакети розбирала. Ти бачила, вона знову прийшла за одягом! Цікаво, хто їй на цей раз буде його оплачувати?

- Так ніби ж вона сама оплатила минулий раз. 

- Так, але потім хлопець докупив їй розкішний костюм. – голос продавчині став багатозначним. – Та й такі ніколи самі за себе не платять. Певне, він потім їй компенсував взуттям та прикрасами. Або ще чимось...

Вони захихотіли.

- Дивно, вона мені не здалась такою...

- Ой, та причепилася до хлопця, як реп'ях... Він мені на це сам натякнув. Ми з ним минулого разу трохи поговорили. І він взяв мій номер. Напевне, хоче запросити на побачення.

- Так він ж з дівчиною був, як він міг попросити твій номер?

- Я ж тобі кажу, щось там не так. Це не його дівчина, просто видурювала у нього гроші. Бачиш, на цей раз вона вже була сама. Не знайшлось дурня, який оплачувати буде.

- Гаразд, пішли на склад, там ще багато речей. Досить пліткувати про клієнтів.

- А я не про клієнтів, – зухвало відповіла інша, – я про хлопця, який до мене залицяється. Та пішли, пішли, не зиркай так...

Марія дивилась у зеркало, але вже не бачила ніяких плать. Невже це правда і Макар запросто загравав з продавчиною, як тільки вона вийшла за двері? Невже вона могла так у ньому помилитися? Чи ця дівчина просто захотіла зробити їй капость і наговорила всякого? Чи їй не знати, як людині дають підслуховувати потрібні речі... Чи то пак не потрібні... Але настрою до примірок уже не було. Вона вирішила на собі не економити і придбати обидва наряди, адже потім будеш шкодувати за залишеним.

Продавчиня, очевидно, та сама Наталка, вилась навколо неї і пропонувала у комплект аксесуари та взуття. Але Марія сухо відмовилась від усього, адже вона не збиралась тут залишатися лишньої хвилини, а на таку відповідальну справу потрібно набагато більше часу. А зараз їй потрібно було вирішити набагато важливішу справу: що робити далі?

До приходу Макара залишалось трохи більше години, Марія тепер не знала, чи хоче вона взагалі на цю зустріч... Тепер його поведінка здавалась зовсім інакшою, може, він просто хотів знайти собі тиху сільську дівчину, яку можна представити батькам і гуляти собі дальше в своє задоволення? А вона, в надії, що з нею одружаться, буде сидіти і не пищати. Можливо, в очах міського хлопця вона виглядає саме такою дурепою... Так чи не краще в такому випадку просто обірвати всі зв'язки негайно?

Марія роздумувала над цим складним питанням усю дорогу додому. Вона не хотіла приймати поспішних рішень, адже розуміла, що зараз нею в основному керують емоції. І не просто емоції, а злість, гнів, образа... Не найкращі порадники. А з ними можна наробити страшних речей, які потім ніколи не вдасться виправити. Тому вона дала собі трохи часу подумати і вже вдома, акуратно розвісивши нові плаття по плечиках в шафі, взяла до рук телефон. До приходу Макара залишалось не більше, ніж півгодини. А вона досі не нафарбована і не одягнена. Тепер уже рішення потрібно приймати швидко: або починати збиратись, або писати йому повідомлення.