Глава 14

Хлопець міцно обхопив її за талію і закружляв.

- Це прекрасно! – вигукнув він. – Давай сходимо десь відмітимо?

- Звичайно! – захоплено відповіла Марія. Макар швидко поцілував її губи і поставив. Дівчина від несподіванки зойкнула і швидко оглянулась, чи ніхто не бачив такого порушення пристойності.

- Тоді нам пора, сьогодні ми повинні багато встигнути. Коли ти виходиш на роботу?

- Вже завтра. Так що довго гуляти не будемо. Мені потрібно перебрати гардероб, я не впевнена, що у мене є щось підходяще. На перший день ще зійде цей костюм, але далі потрібно мати більше одягу. – вона вже планувала підготовку, адже туди входив не лише одяг. Потрібно зібрати особисті речі, блокнот та ручку… Хоча хто його знає. що потрібно мати на такій роботі. Та прогулянка була настільки заманливою…

- Я тобі з цим допоможу. Я знаю один недорогий магазинчик, де продають якісні речі. Я сам там скупляюсь, тому маю ще й хорошу знижку.

- Можна подивитись... – нерішуче протягнула Марія. – Але у мене не так багато грошей.

- От і вирішено. Сходимо, подивимось, а там вже розберемося по ходу справи.

Магазинчик виявився дійсно не дуже великим, у ньому були тісно наставлені вішалки з одягом. З першого погляду все виглядало непрезентабельним, але взявши у руки уже першу сукню, Марія зрозуміла – це саме те, що потрібно. Стриманий стиль, скромний елегантне оформлення і дуже привабливі ціни. 

Вона думала, що діловий одяг коштує набагато дорожче. А речі були з якісних матеріалів і добре прошиті. Вибираючи безліч одягу для молодших братів і сестер, та й для себе, вона вже наметала око на подібні моменти.

- Яке тут все красиве. Хочу вибрати пару комплектів. Треба добре все переміряти, щоб правильно підібрати. – вона запитально глянула на Макара.

- От і чудово. – зрадів він. – Отут є де посидіти, я почекаю. А якщо захочеш, можеш мені показатися, може, я що і пораджу.

Марія пройшлась по рядах і набрала купу одягу. Частину аж прийшлось нести продавцю. Адже все було таке красиве, хотілось усе приміряти і зважено вибрати. Продавець, оцінивши ентузіазм, то і діло заглядала в кабінку, доносячи аксесуари.

- Гляньте, ось це намисто чудово підійде до синьої сукні, ви будете виглядати дуже елегантно і зможете оцінити образ цілком.

Марія і не збиралась пручатися, адже це таке задоволення – дивитись на себе у різних нарядах, вибирати найкращі і розуміти, що ти можеш це собі дозволити. Деякі вона знімала зразу, а в деяких показувалась Макару. І він не одобрював все підряд, як вмів робити її батько, а придирливо оглядав, просив повернутись чи покрутитись. Примірка перетворилась у справжній показ мод.Вони насміялись досхочу, відпускаючи влучні коментарі.

Вийшовши на вулицю з двома вподобаними комплектами, дівчина щасливо зітхнула. Вона збагатіла на сукню та костюм зі спідницею, а до них були підібрані туфлі і навіть деякі прикраси. Прийшлось трохи почекати Макара, який ще про щось розмовляв біля прилавка. Ось він вийшов, несучи в руках пакунок.

- Ти щось і собі купив? – зацікавилась вона.

- Ні, це та синя сукня, яка тобі так сподобалась. Я хочу тобі її подарувати.

- Але я не можу взяти такий подарунок. – обережно спробувала виставити рамки Марія. - Я її не купила тому, щоб просто не вистачило грошей. Я не можу приймати такі цінні подарунки від сторонніх мужчин. 

-  Маріє, – серйозно сказав Макар, – Я не хочу бути для тебе стороннім мужчиною. У мене відносно тебе дуже серйозні наміри. Скажи, ти хотіла б стати моєю дружиною?

- Дружиною? – думки відразу заметалися, як сполохані птахи. Отримати пропозицію руки і серця біля дверей магазину одягу було абсолютно несподівано. Та що там несподівано, навіть образливо. Марію роздирали на шматочки почуття. З однієї сторони, це перша у її житті пропозиція, та й Макар їй дуже подобався. А з іншої - це повинно було виглядати зовсім інакше. Занадто байдуже якось він віднісся до такої важливої справи, просто поставив запитання, навіть не під час романтичної вечері. І знайомі вони всього кілька місяців... Дуже, дуже дивна ситуація...

Макар, дивлячись на те, як змінюється і похмурніє лице дівчини, поспішив уточнити:

- Це ще не офіційна пропозиція, просто я хотів би зрозуміти, як ти до мене відносишся і як бачиш наше майбутнє. Просто ти мені дуже подобаєшся і я хотів би називати тебе спочатку своєю дівчиною, потім нареченою, а потім дружиною. Нам ще потрібен час на притирку, але для цього я маю знати, чи ти теж серйозно до мене відносишся, чи просто хотіла погуляти?

Так поставлене питання виглядало зовсім по-іншому. Марія пригледілась до хлопця і стало очевидно, що він теж дуже хвилюється, і просто від хвилювання ніяк не може нормально сформулювати думку. І що ж йому відповісти? Їй дійсно подобалось з ним проводити час і обсуджувати різні теми, але так далеко вона поки не заглядала. Просто не задумувалась, адже він не робив ніяких кроків до зближення. А тепер зробив, і це виявилось повною несподіванкою.

- Ти мені дуже подобаєшся, Маріє, і я хотів би, щоб ти була моєю дівчиною. - хлопець дивився кудись чи то у неї над головою, чи то на волосся, стримуючи емоції і стараючись виглядати незворушно.

- Ти теж мені дуже подобаєшся. - Марія уже заплуталась у своїх почуттях і у спробах зрозуміти, що відчуває Макар, тому просто відповіла щиро. Вона відкинула думки про те, що може сказати мама, що буде далі, а просто піддалась тій ніжності, яку відчувала, коли дивилась на хлопця.

- Це чудово. Дякую тобі. – Він весь просяяв і заусміхався. – Тоді ти можеш прийняти від мене цей подарунок. На честь першого дня у якості моєї дівчини.

- Мені здавалось, що я давно вже твоя дівчина. – кокетливо уточнила Марія.

- О, ні! Це я вже давним-давно цілком твій, а на рахунок твого рішення у мене були сумніви. Раптом це лише граєшся з моїм ніжним серцем? – У Макара явно піднявся настрій, тому він жартував і дуркував. Але всунути в руки дівчині коробку не забув. Їй прийшлось поставити пакети, щоб обережно відкрити подарунок.