Глава 12

Цілий тиждень вони з Макаром ходили гуляти щовечора. Він показував Марії місто і дуже цікаво розказував про історичні пам'ятки та важливі для нього місця. Звичайно, прийшлось витримати серйозну розмову з Наталею. Хоч сестра і молодша, але вважала себе більш досвідченою у міських справах. Тому уже зранку після першої прогулянки Марію чекали домашні розбірки.

- Сестричко, а ти добре знаєш того хлопця?

 - Якого хлопця? – не зорієнтувалась Марія, яка щойно проснулась і виповзла з кімнати. Але по її лицю усе ще ширяла замріяна усмішка.

- З яким ти вчора по місту гуляла. Я з вікна бачила, хто тебе додому проводив.

- Непогано знаю. – відразу підібралась, відчуваючи загрозу своїм почуттям. – Ми ще в селі познайомились, там телефонами і обмінялись.

Марія трохи злукавила, але кому від того гірше. Технічно, маршрутку теж можна вважати територією села, якщо не придиратись.

- Точно? А мені чомусь здалось, що він місцевий. – недовірливо перепитала Наталя.

- Так він і є місцевий, він тут виріс. Вчора увесь вечір розказував мені історії про своє дитинство. Але так склалося, що зараз працює у нас в цеху. Там ми і познайомилися. Хороший, роботящий хлопець. – Марія аж цвіла від радості, що може комусь розказати про Макара. І хоч Наталя не довірливо дивилась на неї, адже вже дещо чула про місцевий цех і принципи вибору робітників, але промовчала.

Тому прогулянки продовжувались, ніби ні у кого не було ніяких справ. Ні, вдень Марія займалася домашніми обов’язками та вчилась правильно складати резюме. Навіть подивилася декілька відео з досвідченими хатніми робітницями, які розказували про секрети своєї справи та правильний підбір роботодавця. Сестра постійно була на роботі, більше відгулів їй не давали, тому рухатись кудись вперед Марія поки що не наважувалася. Вони чекали вихідного, щоб піти разом і добре розглянути компанію.

Адже серед агентств, який займається підбором домашньої прислуги, зустрічаються і недобросовісні. Такі шукають для своїх підопічних зовсім кабальні контракти, лише щоб замовникам було добре. Так вони заробляють хороші гроші і чудову репутацію серед багатих людей, але для працівників це може пригодитися хіба що у якості стресового досвіду.

Тому Наталя сестру самої не відпускала, потрібно було уважно дивитися по сторонах. Дуже боялась, що недосвідчена Марія просто підпише невигідний контракт і буде зобов'язана відпрацьовувати декілька років за копійки. Та теж проти не була, адже у неї звільнилось більше часу для зустрічей. Нехтувати своїми обов'язками і тим більше роботою Марія не збиралась, але так приємно увечері почути дзвінок та запрошення пройтись містом. 

Макар уже не приховував своєї зацікавленості, постійно брав її за руку, хоча ніякої прямої розмови про відношення між ними чи якийсь статус поки не заходило. Дівчина не знала, чи пристойно таке йому дозволяти, але руку не забирала. Бо так приємно пройтись по вулиці за руку симпатичним хлопцем, ніби ноги несли її самі, без участі свідомості. Кожного вечора вона проходила з десяток кілометрів, на ранок ноги гуділи, але увечері вони з Макаром знову зустрічалися.

- Здається, я знайшов для тебе хороший варіант. - одного вечора сказав хлопець, як тільки вони зустрілися. - Трохи не те, що ти хотіла. Але мені здається, що тобі якраз підійде.

- І що за варіант? - зацікавилась Марія. Все-таки Макар був місцевим жителем і знав про місто набагато більше.

- Я знаю, що ти вирішила бути хатньою робітницею. Але які перспективи тебе там чекають? Просто прибирати і прибирати, готувати і готувати? Все, що може змінитись, що ти просто перейдеш працювати до багатших людей на більший об'єм роботи. А я тобі пропоную посаду офіс-менеджера. Я знаю, що ти про таке теж думала. Зарплата буде трохи менша, зате набагато легше.

- Зарплата не трохи менша, - заперечила дівчина, - я дивилась вакансії, там майже вполовину менше.

- Ну, певне що так... Але ж тобі і хатній робітницею одразу не будуть платити повну зарплату... Тобі спочатку прийдеться навчитися багатьом хитрощам...

Марія скептично на нього подивилась, але промовчала.

 - А тут все набагато краще, - піднесено продовжив Макар, підбадьорений відсутністю заперечень. - Ти будеш працювати у теплому офісі, фізичної роботи мінімум. Зарплата для нашого міста дуже хороша. І найголовніше, що ти зможеш чогось навчитися!

- Наприклад? Правильно розкладати стоси паперу?

- Та ні, – відмахнувся хлопець, – я зовсім про інше. Можна буде подивитись, як працюють менеджери, секретарі. Набратися корисних навичок, а ще там є хороша бібліотека за професіями для працівників. Тобто ти зможеш з часом підвищити свою кваліфікацію і перейти на кращу роботу.

- Але нащо це мені? – здивувалась Марія. – Я хочу просто тут відпрацювати кілька років, заробити побільше грошей і вернутися додому у село.

Уже кажучи ці слова, дівчина відчувала, що робить щось неправильно. Але ніяк не могла вловити, що саме, тому просто озвучила звичний план, який вони склали разом з мамою і сестрою.

- Я сподівався, що ти можеш захотіти тут закріпитися, можливо, завести сім'ю... -- трохи спохмурнів хлопець, але швидко обірвав сам себе. – Може, все-таки розглянеш вакансію?

- Я подумаю. – заради ввічливості відповіла Марія, який це пропозиція здалась дуже дивною і непідходящою. Адже вона уже так гарно все придумала!

- Подумай. – розцвів усмішкою Макар. – Компанія велика і хороша, туди не так просто влаштуватись. Але я маю зв'язки у відділі набору персоналу, тому тебе візьмуть і навіть покажуть основні принципи. Я вже сказав, що ти без досвіду, але швидко вчишся і дуже кмітлива.

- То ти мене туди вже влаштував? – ахнула його супутниця. – Але ж я ще не давала згоди!

- Та ні. Я просто запитав, чи тебе взагалі візьмуть. Не міг же я прийти до тебе і розказувати, якщо не впевнений, що ти взагалі їм підійдеш. А співбесіду ти будеш проходити сама і сама будеш влаштовуватись, якщо, звичайно, захочеш.