Глава 9

Зранку Наталя пішла на роботу, а Марія, злегка прибравши і наваривши їсти, сіла розглядати вакансії. Сестра сказала уважно переглядати кожну з них, дивитись зарплату не менше 5 тисяч і добре зважувати, чи справиться вона з обов'язками. Деякі професії приходилось гуглити, щоб зрозуміти, які саме вимоги до працівників. Справитись з цим було досить легко, адже вчора її добре навчили серфити в інтернеті, та й раніше вона з цим непогано справлялась на комп'ютері.

Вакансії були різні, від прибиральниці до секретаря. Деякі з них дівчина відмічала, бажаючи порадитись з сестрою. Вона не знала, чи справиться з завданнями. От у того ж секретаря: треба вміти працювати на комп'ютері, наводити лад у документах, доглядати за кімнатними рослинами. А у іншої вакансії з такою ж назвою написано, що важливі знання ділообробки, офіційного складання документів, ведення бази даних. Це одні і ті самі чи різні вимоги? Як розібратися?

Час від часу Марія розглядала той самий листочок, на якому нерівно був написаний рядок цифр. Ні підпису, нічого. Трохи повагавшись, дівчина такі внесла його до списку контактів, підписавши крупними буквами: МАКАР. І потім вряди-годи заходила, милуючись коротким списком, у якому так сильно виділялося його ім'я. Думати про дзвінок вона поки що навіть боялася.

За день Марія встигла скласти цілий список підходящих посад і приготувати вечерю. Готувала вона за своєю звичкою, одразу велику порцію, тому Наталя, прийшовши з роботи, тільки сплеснула руками:

- І що ж ми з цим всім будемо робити?

На плиті стояла п'ятилітрова каструля борщу, рядом парувала повна миска котлет і трохи менша каструлька зі свіжим пюре. Скромно прижалась миска з салатом з домашніх овочів, лиш трохи по об'ємах не дотягуючи до супу. Окинувши поглядом уже готову їжу, Марія сама здивувалася її об'ємам. На маленькій кухонці воно дійсно виглядало чужерідно.

- І як ми це все з'їмо? – здивувалась вона. Вдома було не менше п'яти ротів, тому вона звикла вечерю робити на велику сім'ю. Та ще й з запасом, адже хлопці постійно бігали до холодильника перед сном.

- Нічого, – заспокоїла Наталя, – справимось. Прийдеться гостей кликати. Заодно тебе зі своїм хлопцем познайомлю. Він швидко допоможе впоратися, апетит у нього дай Боже. Аж боюсь у гості кликати, а то не прогодую. А тут нарешті достойні його об’єми.

- Може, і ти когось хочеш покликати? – спитала Наталя, але зразу сама себе перебила: – А ти ж тут ще нікого не знаєш.

Марія трішки зашарілася, адже їй на думку одразу спав Макар. Та наважитись покликати хлопця вона все одно б не змогла, тому промовчала. Знайомство з Романом пройшло тепло і приємно, вони чудово відпочили, знищили більшу частину їжі і насміялися. А на ранок дівчину уже чекали перші співбесіди. Наталя знову взяла відгул, тому змогла провести сестру та допомогти їй зорієнтуватися.

Перша ж співбесіда обернулася шаленим провалом.

- Ніколи не думала, – ошелешено сказала Наталя, коли вони вийшли на вулицю, – що на посаду прибиральниці теж потрібне резюме. Мені здавалося, що достатньо паспорта і вміння тримати швабру в руках.

- Напевне, так я роботу не знайду.

- Не хвилюйся, зараз ми це виправимо. – Наталія швидко потягнула сестру до першого ліпшого кафе з інтернетом. - До наступної співбесіди залишилось майже дві години, по скільки часу звільнилося. Так що ми встигнемо зараз все виправити.

Сівши за столик, вона на швидку руку замовила два американо і почала щось швидко строчити у телефоні.

- Так, ім'я, прізвище, по-батькові, номер телефону, e-mail... Дай свій телефон, ми тобі там e-mail вчора створили... Так, досвід роботи... Поки немає... Навички... Які у тебе навички?

- Та ніяких у мене немає... Все життя дома сиджу... – засумувала Марія.

- Чекай, ти ж працювала на тому консервному заводі!

- Так, прийшлось звільнитися, як стало ясно, що поїду у місто...

- Ну ось, досвід роботи уже знайшли.

- Ти думаєш, комусь тут потрібні сортувальниці? Тим більше, в трудовій книжці вказано "різноробоча". - справедливо засумнівалась сестра.

- Ну, в місті теж повно складів, де потрібно сортувати і перекладати. Але спочатку пошукаємо щось краще, та робота тяжка і низько оплачується. Мені здається, що ти гідна кращого. Значить, навички...

- Немає у мене ніяких навичок, я ж кажу...

- Ага, немає. Значить так, підемо по порядку. - Наталя звірилася з інструкцією по написанню резюме, яку відкрила в інтернеті. - Так... Великий досвід догляду за дітьми... вміння готувати... навички прибирання… стресостійкість… добре ладнає зі свійськими тваринами… досвід систематизації об'єктів...

- Ну яка систематизація об'єктів? – перебила її Марія, яка зачаровано слідкувала за створенням цього списку. І, головне, і заперечити не було чого.

- Ну ти свої помідори-огірки по ящиках розкладала? Сортувала по розміру, по якості, по чомусь ще там? Ось це і є систематизація об'єктів. Повір, з папками у секретаря чи на складі товарів принцип точно той самий. Ти легко розберешся. До речі, давай допишемо здатність до швидкого навчання.

Марія зачаровано дивилась, як створюється її широке і достойне резюме. Вона сама не підозрювала, наскільки багато всього вона вміє. І на наступну співбесіду зайшла сміливо і гордо, тримаючи перед собою три свіжороздруковані листочки. Але вийшла звідти майже так само швидко, як із попередньої.

- Уявляєш, – нервово хихочучи, сказала вона сестрі. – Сказали, що на посаду прибиральниці я не підходжу. Занадто висока кваліфікація.

- Та ну! - голосно здивувалась та, так що деякі люди у великому холі обернулися. І витягла резюме з рук у сестри, поспіхом його переглядаючи.

- Ну і спитали, чи є в мене досвід роботи з технікою. Я сказала, що вмію працювати на мотоблоці.

- От воно що, – розслаблено засміялась Наталя, – як я сама не подумала. Це ж велика компанія з великими площами. У них тут працюють на мийних агрегатах. В нас в магазині точно такі самі. Звичайно, що тебе не взяли.