Глава 11.

У другій половині дня похмуре небо над засніженими горами почало потроху звільнятися з полону хмар, пропускаючи на мальовничі схили грайливі промені зимового сонця. Одразу стало тепліше, а білий сніг урочисто заблищав у сяйві погожого дня сліпучими іскрами дрібного кришталю. Поліна відійшла убік від підніжжя спуску, збираючись знімати лижі. Після двох годин катання тіло озивалося приємною втомою, але настрій помітно покращився.

— Я допоможу, німфо! — Давид вже встиг зняти свої лижі та з готовністю присів перед дівчиною навпочіпки, вправно розстібаючи кріплення на її ніжках.

— Ти виграв нечесно! — буркнула Поліна, мимоволі посміхнувшись від цього маленького, але такого приємного вияву уваги.

— Всі три рази? — Давид примружився, зустрівши її погляд. — Ми домовлялися про три раунди. І я тричі тебе обігнав. Це при тому, що я трохи піддавався!

— Я ж не знала, що ти майстер з катання на лижах!

— Люблю активні розваги, — завершивши справу, Давид підвівся на ноги. — Ти теж дуже непогано катаєшся.

— Я теж люблю активний зимовий відпочинок, — Поліна підхопила свої лижі, збираючись повертати їх туди, де взяла.

— Добре, що тут наші вподобання сходяться, — Давид впевнено перегородив їй шлях. — То що? О котрій приходити по тебе ввечері?

— Це ж не побачення! Ми можемо зустрітися в ресторані готелю.

— Не хочу вечеряти в готелі, — Давид хитро посміхнувся. — Я тут інше місце пригледів неподалік.

— Про те, щоб кудись їхати домовленості не було, — буркнула Поліна.

— Боїшся? — Давид підійшов зовсім близько, а його чорні очі спалахнули веселими іскрами. — Відчуваєш, що не зможеш встояти перед спокусою? Тобі ж хочеться так само як мені.

— Нічого мені не хочеться, — Поліна войовниче дивилася на нього.

— Хочеться, я ж бачу, — Давид нахилився до її вуха, прикритого чорною шапкою і прошепотів. — Маленька боягузка! Так і думав, що ти злякаєшся!

Сексуальний шепіт Давида розійшовся під шкірою Поліни гарячим теплом, прискорюючи серцебиття. Себе не обдуриш, їй дійсно хочеться. І зовсім не вечері. Але Давиду це показувати не можна. Поліна зрозуміла, що не має права відступити і зітхнула.

— Впертий дундук! Добре, зробимо по твоєму.

— От і домовились! — Давид задоволено посміхнувся, підхопивши свої лижі. — Я зайду по тебе о сьомій, німфо! А зараз піду ще покатаюся. Побачимось!

Підморгнувши дівчині, Давид пішов до підйомника. Поліна ще пару секунд дивилася йому вслід і раптом помітила, що посміхається. Наполегливість Давида дратує, але його поведінка та впевнений флірт водночас подобаються. Як таке може бути? Ох, лишенько, хоч би дійсно витримати цю вечерю!

Поліна здала лижі, а потім повернулася в готель і з апетитом пообідала. Опинившись у своєму номері, вона замислилась. Лише перший день відпустки, а вже стільки подій. І вечеря з Давидом. Мабуть, він весь вечір буде продовжувати спроби її спокусити. Ця думка змусила Поліну посміхнутися, розповсюджуючи шкірою бентежне тремтіння. Давид використовує її емоції, щоб добитися бажаного і поводиться дуже впевнено. Треба трохи вибити його з рівноваги. Щоб не міг зібратися з думками та губився у гарячих бажаннях.

Поліна відчинила шафу і витягнула звідти коротку темно-червону сукню з рукавами на три чверті, зробленими з тендітного мережива. Вбрання мало стримане декольте і було позбавлене зайвого декору, тому виглядало простим. Але Поліна чудово знала, як спокусливо ця сукня підкреслює всі чесноти її фігури. А широка спідниця гарно спадає по стегнах до самих колін, дозволяючи милуватися стрункими ніжками. Поклавши сукню на ліжко, дівчина хитро посміхнулася. Сьогодні ввечері Давид побачить свою німфу максимально спокусливою!

Холодне зимове сонце сховалося серед верхівок гір раптово і все навколо огорнулася темрявою. Поліна досхочу наніжилася у ванній з невагомою пінкою, а на початку сьомої почала збиратися на вечерю з Давидом. Одягнувши колготи та сукню, дівчина підкрутила своє довге чорне волосся великими локонами. Але не стала повністю ховати їх у зачіску, давши більшості шовкових пасм цілковиту свободу. Доповнивши свій образ легким вечірнім макіяжем, який гарно підкреслив очі, Поліна підфарбувала губи темно-червоною помадою в тон сукні та задоволено посміхнулася своєму відображенню в дзеркалі. Ну що ж, пане дундук! Сьогодні ввечері тобі буде непросто стримуватися!

Поліна витягнула з валізи високі теплі чобітки на тонких підборах і взула їх. Коли годинник показав сьому, у двері номера тихо постукали. Кинувши на себе ще один погляд у дзеркало, дівчина відчинила двері і побачила на порозі Давида. Його елегантне чорне пальто було розстебнуте спереду, відкриваючи погляду чорні штани та темно-синю сорочку, що гарно підкреслювала міцні груди. Божечки, чому цей чоловік завжди виглядає таким сексуальним? Поліна сміливо відчинила двері ширше та посміхнулася, демонструючи себе у всій красі. Здавалося, що Давиду не одразу вдалося знайти якісь слова. Його погляд повільно ковзнув по усміхненому обличчю дівчини, делікатно пройшовся по всіх вигинах фігури, прикритих темно-червоною сукнею і знову повернувся до обличчя. Чорні очі Давида помітно потемнішали, спалахнувши небезпечним полум’ям. Воно гріло та вабило, обіцяло насолоду. Поліні одразу стало гаряче під цим поглядом. Хотілося підтримувати цей вогонь в очах Давида. Хотілося бути гарною та сексуальною для цього чоловіка, зводити його з розуму.