Закінчення

Усе почалося два роки тому. Я загубила себе і щосили хотіла віднайти. Прийнявши необдумане й спонтанне рішення їхати в Корею я відчайдушно працювала аби домогтися цього. Приїхала туди й зустріла чудових людей. Спробувала їжу, про яку навіть не здогадувалась. Втрапила в скандал. Закохалась. Написала книжку. Повернулась додому… Частинку серця назавжди залишила там.

Ми часто з хлопцями зідзвонювались по відеозвязку, жартували та розказували про цікаві події, що з нами трапились. Я знімала для нах трансляцію коли заселялась в свою нову квартиру. Вони знімали для мене трансляцію коли виступали на своїх концертах, та отримували престижні нагороди. Наша дружба залишилась дуже міцною.

Тільки коли дивилась на Шостого - серце по-зрадницьки стискалось.

Сьогодні я сиділа й дивилась на чашку кави та вперше за довгий час побачила її. Ви й уявити собі не можете як мені стало добре.  За вікном знову настала весна, ще холодно, але сонце вже ніжно гріє. Я трішки прочинила вікно й почула, як співають птахи, я дивлюся на людей, які проходять повз будинку – вони існують! А найкраще з усього цього це те, що я існую! Я можу грітися на сонячних променях і дивитися на безмежне небо. Хіба це не чудово? Яка дивна мить… Я щаслива. І все, що зі мною відбулося стало причиною мого щастя. Я зробила правильний вибір.

Задзвонив телефон. Я підняла трубку.

- Привіт, - почула знайомий голос.

- Привіт!

- Я в аеропорту "Бориспіль". Скажи свою адресу...