1 місяць до Нового Року
- Зробіть, будь ласка, тихіше, або краще взагалі вимкніть це, - шансон не давав Богдану сконцентруватися. На цей раз йому неймовірно не пощастило з таксі: старенька шкода постійно поскрипувала на великій швидкості, музика була занадто неприємною, а водій постійно курив.
Хлопець подумки змирився зі старою розвалиною, на якій їхав, аж занадто йому хотілось додому після літака. Сигарети також вирішив потерпіти, адже ці два дні у відрядженні він якось терпів свого ймовірного бізнес-партнера, який не випускав з рук сигарет. Але музику терпіти він не збирався. Водій неохоче трохи зменшив гучність, але побачивши вираз обличчя свого пасажира в дзеркалі, вимкнув повністю. Богдан розслабився і відкинувся на сидіння. І що йому казати вдома? Що йому скаже дружина, коли дізнається, що бізнес вже не врятувати? Ось нещодавно вони відпочивали в Тунісі, і подумати не могли, що завтра їм буде нічим платити за квартиру. В свої тридцять років хлопець вже мав усе: бізнес, квартиру, заміський будинок, машину і дружину, яка не працювала і спокійно тринькала всі їхні гроші направо і наліво. Та і навіщо їх було рахувати, коли бізнес приносив чудовий дохід, і вистачало на все. Богдан пам'ятав, як на початку свого шляху вклав у свою справу все: гроші, сили, душу. Він ночами не спав, і днями не їв. Ось йому воно і повернулось – живи, як хочеш. Але при всьому цьому, хлопець не поспішав заводити дітей, хоча дружина останній рік дуже наполегливо підіймала цю тему. Йому хотілось пожити для себе, бути на першому місці. Дивлячись на одружених друзів з дітлахами, Богдан бачив, як ті стали заручниками свого становища. Ні погуляти, ні випити, ні поїхати із дружиною на тиждень відпочити. Але тепер і він цього не зможе, при цьому не маючи дітей. Це відрядження було останньої надією залучити закордонних інвесторів і врятувати ситуацію. Два дні Богдан бігав за проклятими німцями з неймовірним пропозиціями, але вони відмовились. Тяжка ситуація з карантином торкнулась і їх – зайвих грошей для інвестицій не було. Таксі різко зупинилось, і хлопець ледь утримався на сидінні, шкодуючи, що не пристебнувся.
- Приїхали. – Водій тицьнув пальцем на дім за вікном. – З Вас 240 гривень.
- Візьміть, решти не треба, - Богдан простягнув руку с грошима, і швиденько покинув таксі. Він дуже хотів додому, хоча з початку відрядження в планах було повернулись додому лише завтра …
Ліфт підняв його на шістнадцятий поверх, і хлопець відімкнув двері. У квартирі було тихо і темно. Богдан ввімкнув світло і озирнувся: речі Валерії були на місці, ключі лежали на тумбочці, маленька сумочка стояла поряд. Запах домівки наповнив груди, і хлопець посміхнувся. Він дуже хотів повернутись якомога скоріше із відрядження, і тепер він вдома. Богдан почув жіночий сміх з ванни і плескіт води. Він посміхнувся, і почав роздягатися. Вирішивши зробити коханій сюрприз, хлопець забіг до спальні, скинув сорочку і швиденько попрямував до ванної кімнати. Богдан не дуже хотів розмовляти з Валерією, і розказувати їх як справи, але відпочити від дороги він був не проти, тим паче у ванній із дружиною. Хлопець відкрив двері і завмер: на нього дивились дві пари очей. Щось загуркотіло внизу живота, а серце пропустило удар. Дружина скрикнула, і майже вистрибнула з ванни, накинувши на голе тіло халат.
- Богдан, це не те, що ти думаєш! Послухай…
- Що за….?! – хлопець відсунув дівчину, і подивився на ванну. В цей момент Богдана почало нудити: у воді сидів один з його найкращих друзів. Серце почало битись швидше, а руки самі по собі стиснулись у кулаки. Богдан декілька секунд мовчав і дивився. Його неначе паралізувало: він не міг рухатись, і навіть думати. Він просто дивився на друга, з яким йому зрадила його дружина. Після того, як перший шок пройшов, Богдан подивився на Валерію. Невідомо, що було с його обличчям, але дівчина, тільки відкривши рот, одразу замовкла.
- Щоб через півгодини тебе не було. – Богдан на автопілоті розвернувся, накинув свій старий светр і куртку, які висіли біля вхідної, і слугували йому лише, як «викинути сміття» чи «вибігти в магазин». Одягнув старі кросівки, взяв телефон, ключі від машини і картку з грошима. В дзеркалі Богдан побачив розгніване і сумне створіння. Хлопець завжди вважав себе доволі привабливим молодим чоловіком: високий блондин, доволі гарне тіло, яке дісталося йому як генетичний спадок від батька, сіро-зелені очі. Дівчата частенько з ним фліртували і говорили компліменти, але зараз Богдан не бачив того гарного хлопця.
- Я б і так від тебе пішла! Грошей в тебе немає, утримувати мене ти не в змозі, що тут дивного, що я тепер з твоїм другом? Його бізнес процвітає, та і секс з ним в мене частіше, ніж із тобою!
Богдан грюкнув дверима і попрямував до ліфта: сьогодні він відпочине від усього в своєму улюбленому барі. Емоції захльостували с головою, і хлопець взагалі не міг зрозуміти, що відбувається в його мізках. Він злився і сердився на дружину і друга за зраду, за те, що Валерія проміняла його на гроші, за те, що його життя руйнується просто на очах. Богдан сів за кермо, і відкинув голову на підголівник. Тепер було зрозуміло, чому дружина хотіла дітей - тоді він би і гроші повинен був платити. Що ж...Його життя просто тріснуло навпіл: спочатку бізнес, тепер сім'я…
Богдан повернувся додому вже під ранок вщент п'яний. Полички с речами дружини були пусті, а на тумбочці біля ліжка лежала обручка. Хлопець пообіцяв подумати про все це після того, як він прокинеться, але ледь відкривши очі після сну, Богдан одразу попрямував до бару. Йому так було краще і легше. Не потрібно було думали ні про що: пий та гуляй, гуляй та пий. Через три дні Богдан отримав документи на розлучення від дружини. Вона нічого в нього не вимагала, ніяких грошей, чи половини квартири, просто попросила розлучення. Звісно, що Валерія могла ще попросити, коли вони підписували перед весіллям шлюбний договір, а заробляв увесь цей час лише він сам? Але напевно його дружину це не хвилювало, та і взагалі вона про це забула, бо його друг заробляв ще більше , ніж він. «О, заговорився» - подумки відповів сам собі Богдан: «Колишня дружина і колишній друг!» - і поставив підпис на документах.
#9433 в Любовні романи
#2280 в Короткий любовний роман
#3255 в Сучасна проза
Відредаговано: 29.12.2021