Глава 41. Між життям, смертю і шоком

Мартіна зацьковано оглядалася по сторонах. Порятунку чекати нізвідки, а Ельза, напевно, чекає результатів і нічого не підозрює.

— Що вам від мене потрібно? – запитала блондинка у довгоногих моделей, які хмикали, дивлячись на неї.

— Всього лише одну дрібничку, котра нічого тобі не коштуватиме. Я тебе відпущу, якщо ти пообіцяєш дещо повідомити журі, – відчеканила Сніжана.

— І що ж таке протиправне ти мені пропонуєш? – Марті вирішила розтягувати час.

«Лише б зараз хтось сюди зайшов. Як на зло, більше нікого немає. Здавалось би, на такому показі люди сновигатимуть туди й сюди, але чому нікому не потрібно помити руки? Намагатимусь розговорити Сніжану, щоб вона не думала про помсту за програш», — викид адреналіну заважав блондинці заспокоїтись і нервово не позирати на двері.

— Якщо чекаєш порятунку, то його не буде, – посміхнулася шатенка, – Так от, ближче до справи. Ти повинна розповісти журі одну цікаву історію про свою модельєрку, здається, її звати Ельза. Нібито вона заплатила комусь сторонньому, щоб той виготовив її колекцію одягу. Зрозуміла? Вільна, виконувати. Якщо не поговориш із журі – тебе чекає покарання. Повір, зі мною краще не зв’язуватися, – командним голосом продиктувала умови Сніжана.

— І не подумаю, – Марті вперла руки в боки.

Кімнату душною пелериною затягнула гнітюча мовчанка.

— Повтори, що ти сказала?

Сніжана сподівалася, що Мартіна змінить думку після погрозливих слів, але блондинка не збиралася здаватися і падати на коліна, вимолюючи пробачення.

— Я ніколи не зражду подругу. Хоча тобі, напевно, невідоме поняття дружби, – гордо промовила Марті, не звертаючи увагу на пересохле горло і шалені удари зляканого серця.

— Сніжко, так ти сама ж найняла модельєрів, щоб вони за чотири дні пошили модну колекцію. Невже забула? Ти заплатити їм гарні гроші, щоб вони всім говорили, що ти в нас молода перспективна дизайнера, – бовкнула одна з моделей.

— Тихо мені! Не потрібно про це патякати на кожному кроці, – прошипіла шатенка, однак фраза встигла долетіти до вух косметологині.

— Так ти махлювала і обманювала журі? – шок від почутого просочував кожне слово Марті.

— А як же ще мені завоювати кохання Маркуші?

— Хто це такий? Ах, це той чоловік, котрий не бажає з тобою зустрічатися? – блондинка позадкувала, але Сніжана вперто насувалася на неї.

— Захоче. Я готова заплатити, щоб отримати Марка. П’ятдесят тисяч гривень буде достатньо, щоб ти переговорила з журі? Не завжди платять гроші за просте базікання, чи не так?

Мартіна похитала головою.

— Як я тебе розумію. Мало? Сто тисяч?

Блондинка вперлася спиною у стіну – далі вже відступати було нікуди.

— Знову ні? Двісті тисяч гривень за мою перемогу. Татусь колись говорив, що торгуватись потрібно методично. Але якщо бажаєш пів мільйона, то не соромся, кажи, – запропонувала Сніжана.

***

Гамір залу проникав у вуха Стаса. У нього розболілася голова від гомону юрби, яскравого одягу і звуків музики. Колись давно Мартіна похвалилася йому, що згодилася виступити в якості моделі у подруги на показі. Також йому було відомо, що блондинка відвідує прискорені модельні курси, де навчають правильно ходити і тримати поставу.

Чоловік не міг пропустити тріумфу Мартіни (він був упевнений у її успіху), тому зарані дістав запрошення на конкурс. Зараз же він зібрався з силами, щоб після оголошення результатів, просити у дівчини примирення. Станіслав із завмиранням серця дивився на свою найкращу подругу, стискаючи в руках букет з її улюблених білосніжних орхідей. Чоловік спостерігав її вихід на подіум, але зараз, серед юрби, ніяк не міг побачити гриву золотистого волосся.

***

Моделі продовжували наступати на Мартіну, єхидно підсміювалися і цокали язиками. Зараз вони нагадували стадо голодних гієн, котрі намагаються вкусити та відразу ж відстрибнути. Думки лихоманково виникали одна за другою, та не підказували, як можна уникнути небезпечної ситуації. Чому, ну чому ніхто не приходить? Закричати? Може хоч хтось зверне увагу і порятує від оскаженілих дівчат?

— Нізащо! Я ніколи не зраджу подругу, як вона ніколи не підводила мене. Я завжди вірна своїм принципам! – скрикнула Мартіна.

— Тоді ти за все поплатишся, красуне, – Сніжана вже підійшла зовсім впритул.

— Рятуйте! Хто небудь, на допомогу! – закричала блондинка настільки голосно, наскільки могла.

Сніжана підстрибнула і вчепилася наманікюреними пальцями в її волосся, намагаючись причинити ще більше болю. Перед очима Марті затанцювали фіолетові кола, щока спалахнула від болю. Дівчина затулила обличчя руками і зігнулася, адже протистояти такій шаленій навалі в неї забракло сили.

«Слід віддати своє життя дорожче, але це тільки слова, слова … Страх заважає мислити, я не можу поворухнутися, щоб захистити себе. Як же мені вижити? Де ж бродить Вадим, чому не біжить на допомогу Ельза?» – неспокій паморочив свідомість Мартіни. Вона вже сумнівалася в настанні нового дня: «Доки я зможу закривати обличчя? Невже так просто в сучасному світі можна знущатися з суперниць? Більше ніколи не прийматиму участь у конкурсах, якщо сьогодні зможу вижити».

***

Стілець в руках Ельзи розлетівся на друзки – не витримав удару об зачинені двері, а він уже був третім. Дизайнерка сумно розглядала в руках залишки, мабуть, останнього помічника. Раптом їй нарешті сяйнула думка зателефонувати комусь зі своїх помічників і попрохати відчинити двері. Один дзвінок – і допомога вже близько. Дівчина продовжувала натискати на виклик Марті, але та не брала трубку. Передчуття чогось лихого стиснуло серце. В коридорі почула звуки підборів перукарки Даші, котра вела за собою охоронця. Виявилося, двері були не тільки закриті на ключ, а й зафіксовані ззовні диваном. Як тільки Ельза отримала свободу, відразу дременула коридором у пошуках подруги, не забувши прихопити з собою ніжку від зламаного стільця.