Глава 35. Бути чесними до кінця?

Окрилений щастям Вадим доніс свою найбільшу коштовність до мисливського будиночка. Мартіна дрібно тремтіла від холоду, дарованого мокрим одягом.

— Можу запропонувати своїй русалонці скористатися гарячим душем, – ввічливо запросив бізнесмен.

— Щиро дякую, Вадиме. Після прохолодної води в озері не гріх і зігрітись, – дівчина вже цокотіла зубами.

— Зараз я тебе віднесу прямісінько у ванну кімнату, – весело посміхнувся Морозов.

Здавалось, всі негаразди залишилися позаду. Мартіна відчувала себе тендітною і беззахисною в надійних обіймах коханого чоловіка, який не хотів залишати її ні на мить. Відчуття захищеності і любові накрило дівчину з головою. Їй так хотілося заснути в обіймах, але сильні дрижаки проймали тіло, не даючи повністю насолодитись моментом.

— Вадиме, моє вбрання наскрізь промокло. Ти ж обіцяв мені рибалку, а не купання в озері разом з одягом. Чи знайдеш мені у щось перевдягнутися? – розхвилювалася красуня.

— Як ти відносишся до моєї сорочки?

— А чи не занадто це буде?

— Не хвилюйся, Марті. Вона достатньо довга і буде виглядати на тобі ніби сукня. Твоїм речам дійсно треба просохнути пару годин.

— Гаразд. Приймаю пропозицію відважного рибалки, – дівчина захихотіла у його плече.

Морозов відніс Мартіну у спальню і обережно опустив на підлогу. Після чого відкрив дверцята шафи і подав блондинці темно-зелену сорочку. Ступивши декілька кроків убік, відкрив двері у сусідню кімнату, яка й виявилась ванною.

— Красуне русалко, тут зможеш прийняти душ і розвісити речі на сушилці. Коли закінчиш, спускайся на кухню. Після водних процедур ти точно зголодніла, тому я займуся приготуванням сніданку, – посміхнувся чоловік, з ніжністю дивлячись на блондинку.

— А що буде на сніданок? – здивувалася Марті, – Рибку спочатку потрібно почистити від луски, а потім приготувати, тому це займе певний час. Якщо чесно, то мені хочеться їсти прямо зараз.

— Як ти відносишся до фруктового салату і цукерок з метеликами? Вони тобі сподобалися?

— Так, дуже, – розгублено прошепотіла дівчина.

— Мартіночко, тоді не буду тобі заважати. Негайно займуся салатом, а потім — рибою. Тебе чекатиме не тільки сніданок, а й обід, – промовив Морозов і покинув спальню.

Красуня залишилася на самоті. Упевнившись, що Вадим дійсно вийшов, Марті, ніби злодій, щоб ніхто не бачив, піднесла сорочку до обличчя і вдихнула запах. Задоволена посмішка заграла на губах. Зараз Мартіна дійсно почувалася на сьомому небі від кохання, адже щасливою могла бути тільки з ним – Вадимом Морозовим, який нахабно завоював її серце.

***

Мартіна насолоджувалася теплими струменями води, котрі ніжно торкалися шкіри, змиваючи відчуття дотику його рук, швидкоплинну ілюзію справжнього поцілунку. Дійсно, вона жалкувала, що той злощасний дзвінок не дав змоги відчути поцілунок справжнього кохання. Але вона щиро сподівалася, що нагода знову повториться.

Якщо Вадим буде вагатися, то вона сама поцілує його. З душу дівчина вийшла свіжою і оновленою. Швидко витерлася пухнастим рушником і переодяглася у темно-зелену сорочку коханого, яка гарно відтіняла її золотаве волосся і блакитні очі. Красуня, задоволена собою, збігла сходами вниз і відкрила двері на кухню.

Як на диво, бізнесмен уже вправно почистив рибу, склав у миску і залив водою. Він саме ретельно мив руки, коли почув, як відчиняються двері. Дівчина стояла навпроти сонця, тому її постать здавалася огорнутою сяйвом.  Волосся розтікалося по плечах рідким золотом, очі вражали глибиною, а шкіра ніби світилася перламутром. Тендітна фігурка Марті здавалася такою беззахисною, що хотілося в ту ж мить притиснути її до серця, щоб ніколи більше не відпускати. Чарівна блондинка пройшлася до столика і сіла на стілець, запитально поглянувши на коханого:

— Вадиме, тобі допомогти?

— Не варто замазувати ручки. Я вже закінчую готувати сніданок. Пригощайся.

Мартіна оніміла від захвату. Хоча сніданок був легким і ніжним, приваблював погляд яскравими барвами. Морозов саме викладав у дві тарілки омлет з грибами, прикрасивши його нарізаними помідорами і огірками. На тарелі побачила обіцяний фруктовий салат із шматочків бананів, ківі, полуниці і яблук, заправлений йогуртом. Також на столі з’явилися хрумкі круасани, ще гарячі булочки, розрізані навпіл, з маслом і джемом, тарілочка з оливками і різними сортами сиру.

— Ти — чарівник! Хіба бізнесмени уміють готувати? – Мартіна зашарілася від захвату.

— Я ж не завжди був багатієм, колись давно я жив у гуртожитку, де доводилося просто виживати. Але не будемо про це. Я завжди радий приготувати смачненьке для найгарнішої дівчини у світі. На десерт тебе чекають цукерки і кава.

— Дякую за пригощання, – блондинка спробувала салат і прижмурила очі від задоволення, – Це просто шедевр, браво майстер-шефу!

— Коли я дивлюся на тебе, у мене самого прокидається апетит, – підмигнув чоловік.

Замість відповіді Марті простягнула йому ложку з салатом.

— Як приємно, спасибі. Мене ще ніколи так не пригощали, але я готовий продовжувати.

— Невже? – розгубилася дівчина, – Хіба твої колишні не пригощали тебе? – їй було надзвичайно приємно, що у нього не було подібної ситуації, та водночас вона не могла в це повірити.

«Я повинна бути готовою дізнатися про його колишніх. Вадим – заможний привабливий чоловік. Мабуть, міняє дівчат, як рукавички. Що означаю для нього я? Невже просто грайливий метелик, кохання до якого триватиме так мало? Морозов може подумати, що я поряд з ним через великі статки, але це не так. Я просто всім серцем кохаю його, та не в силах признатися у власних почуттях. Справжню любов не можна купити, вона проникає в серце і розцвітає, ніби троянди під літнім сонцем», — блондинка побачила на обличчі чоловіка незрозумілу тривогу і сум. Здавалося, він зараз скаже щось надзвичайно важливе, проте не наважується, хоче підібрати правильні слова.