Глава 33. Підступний план набирає силу

Прокравшись у кабінет шефа, Веро знову заглянула в шухляду столу, де ще вчора помітила футляр від браслета і дві коробки цукерок. Дивно, але зараз вона знайшла тільки футляр і одну коробку з солодощами.

«Ого, що ми маємо! Оскільки одна коробка залишилась, значить, Вадимчик припас її на інший випадок. Хм, справа незабаром дійде до прикрас. Отже, він хоче принаймні ще раз відіслати подарунок із кур’єром або презентувати особисто оце все підозрілій блондинці. Це розслідування все більше і більше мене інтригує. Необхідно понад усе розплутати справу, дібравшись до самої суті. Якщо провалився мій план «А» зі зваблення Морозова, то вступає в дію план «Б» — використання його дружини, як джерела прибуткових афер.

Мені здається, що Мілана задумала розлучитися з шефом. Можливо, вона поки що тримає його біля себе ланцюгами шлюбу, але вже мріє отримати іншого чоловіка. Мене підточує черв’ячок сумнівів: а якби Вадимчик не захопився блондинкою, чи у мене б залишався хоч невеликий шанс стати його супутницею життя? Гаразд, про це подумаю потім. Спочатку потрібно дізнатися все про блондинку, потім передати інформацію про неї Мілані, яка роздере розлучницю на клапті.

Я вже знаю, що Морозов потрібен Мілані як стара остогидла річ, яка увібрала в себе декілька щасливих спогадів. Однак мене не цікавлять їхні вибрики, адже так кортить виманити гроші, як з Мілани, так і з Вадима. Мені вже двадцять вісім років, а до солодкої мрії дитинства я не наблизилася ні на крок. У мене є ще невеликі заощадження, але вони згорають на пристойне життя в столиці. Ні, я не граю в азартні ігри і не маю шкідливих звичок, а просто потихеньку купую необхідну апаратуру, котра допомагає мені стежити за шефом та його дружиною. Як би мені перепало на горіхи, якби шеф дізнався про мої шпигунські ігри.

Вероніко, зберися. Тобі зовсім не про це потрібно зараз думати», — повернула себе до реальності секретарка, скривившись від того, що випадково назвала себе повним ім’ям, яке зовсім їй не пасувало і викликало відразу.

Повернувши футляр та цукерки на місце, дівчина покинула кабінет начальника. Після чого вирішила навідатись в гості до Мілани Морозової, де й отримала дозвіл на додаткове стеження. Крім того, що незабаром вона дізнається секрети Вадима, так ще й отримає за це непогані гроші.

***

Цілісіньку ніч у голові Веро дозрівала, ніби зернята гранату, геніальна ідея. Секретарці потрібно було переконатися: чи дійсно шеф купував цукерки у тій найдорожчій кондитерській міста, чи ні. Дівчина вже встигла «залізти» в комп’ютер Морозова, де з історії браузера прослідкувала замовлення дорогого браслета в онлайн магазині. Ніяка дрібниця не могла прослизнути повз увагу Вероніки, інакше мрія так і залишиться мрією.

Секретарка хотіла відкрити власне детективне агентство і була готова братися за «найбрудніші» справи, лише б за це гарно платили. Вона б уже працювала детективом, якби не воля випадку і негарна історія на останньому курсі слідчо-криміналістичного інституту, через яку її вигнали геть. Проте досить зараз згадувати негаразди.

Дівчина крутилася у ліжку, обдумуючи ситуацію:

«Вадима міг попросити замовити браслет і цукерки один з його друзів для своєї коханки (у наявності в останнього – ревнива дружина, яка все відслідковує). Однак я можу у всьому помилятись: шеф дійсно «підбиває клинці» до незнайомки з косметологічної клініки».

Веро досі не могла собі пробачити, що не підібралася ближче до цієї загадкової блондинки, але тоді це було неможливо зробити. Голуб’ятка подумали, що коридор пустий, тому Вадимчик і дозволив собі невинний поцілунок.

З такими тривожними думками дівчина провалилася у неспокійний сон. Ранок подарував заряд бадьорості та енергії, тому Вероніка поспішила втілити свій план у реальність. Спіймавши таксі, назвала адресу найдорожчої кондитерської, в якій створювали вишукані ласощі. Секретарка прекрасно знала, що в цьому раю для любителів солодкого пропонують неповторні шедеври по захмарним цінам. Раніше Морозов регулярно просив секретарку купувати ласощі для святкових подій, тому дівчину тут прекрасно знали. Чомусь тільки оті дві коробки він придбав сам, хоча міг просто попрохати Веро з’їздити за замовленням. У цій кондитерській поважали своїх клієнтів, а всі покупки заносилися у комп’ютерну базу, щоб підлаштуватися під їхні смаки.

— Доброго дня. Я – секретарка Вадима Морозова.

— Вітаю! – обізвалася молоденька продавчиня, – Раді бачити постійних клієнтів, – усмішка осяяла обличчя, коли дівчина ввела потрібні дані в комп’ютер.

— Мені хотілось би знову щось підібрати для особливого випадку, – напускала туману Веро, намагаючись вивідати правду, – Що ви можете мені запропонувати?

— Пан Морозов нещодавно придбав дві коробки цукерок ручної роботи з прикрасами з їстівного золота, – пальці співрозмовниці замиготіли по клавіатурі, – Можу запропонувати гарну знижку на таку самісіньку третю коробку.

— Так, я візьму таку ж коробочку, – мило усміхнулася секретарка, — Розрахуюся готівкою.

«Нічого, пізніше я стягну всі витрати з Мілани. Я ж можу нарешті дозволити собі поласувати шоколадним шедевром або залишити для зовсім іншого таємного плану … В мене ще залишається час подумати над цим», — думки Вероніки постійно снували в пошуку вірного рішення.

***

Трохи пізніше секретарка вирішила відзвітувати Морозовій, хоча й була досить рання година. Зазвичай примхлива багатійка в такий час ще спала, але сьогодні удача була на боці Веро.

— Пані Мілано, що на рахунок оплати?

— Я не обговорюю такі питання по телефону, сама знаєш. Продовжуй пошуки доказів, інакше буде занадто пізно, – Морозова розірвала зв’язок, не почувши в’їдливого коментаря Вероніки.

— Заплутана історія, – прокоментував Стилет, – Віднині беру справу в свої руки.

— Мене все дістало, – видихнула крижана красуня, схиливши голову на плече чоловіка.