Глава 32. Детектив не спить — намагається розкрити секрети

— Мартіночко, ти така мила, коли соромишся, – лагідно прошепотів чоловік. Він кінчиками пальців одночасно ніжно і твердо підняв її підборіддя.

— Сніданок нас зачекався, – намагалася змінити тему розмови дівчина.

— Так, Марті, ти ж цього теж хочеш. Один невинний поцілунок. За знайомство, – прошепотів Вадим.

У блондинки все завмерло всередині. Щоки палали вогнем, але вона продовжувала стрімко тонути у сріблястій безодні очей Вадима Морозова. Вона потайки, з-під вій, розглядала мужнє обличчя коханого. Мартіні раптом закортіло притиснутися до чоловіка ще ближче, провести пальцями по його каштановому волоссю. Бізнесмен лагідно погладив її щічку, чим ще більше її засоромив. Дівчина затремтіла, але не від холоду.

Серце стиснулося від щемливої близькості цього надзвичайного чоловіка, який останнім часом полонив її думки. Здавалося, вона розквітала від його оксамитового голосу, танула від ніжності сильних рук. Їй самій так хотілося поцілувати його, спробувати губи на смак. Але нехай цей рішучий крок зробить Вадим, а вона не буде відмовляти. Між їхніми губами стрімко скорочувалася відстань, залишалося всього пару міліметрів до солодкого поцілунку. Навколо запанувала тиша, яку слабко турбував спів вранішніх пташок та ледь чутний плескіт води. Романтика … Та раптом повітря, ніби ножем, розрізав звук телефонного дзвінка. Марті і Вадим різко відсахнулися один від одного, мить єднання закоханих сердець була втрачена.

— Вибач, Марті. Я діяв під впливом емоцій. Не стримався, – чоловік знехотя відпустив дівчину з обіймів. На його обличчі проступило розкаяння.

Марті відчувала себе так, ніби всередині щось обірвалося. Вона заледве стримувала сльози відчаю. Вадим би поцілував її, якби не злощасний дзвінок. Хотілося розплакатися з жалю, але сльозами відчай не вилити.

Морозов вибачився і відшукав телефон, котрий залишив на кладці. Витягнувши айфон з футляру, глянув на дисплей. Обличчя чоловіка враз покрила смертельна блідість. Він відхилив дзвінок і поставив телефон у режим польоту. Боковим зором подивився на супутницю, яка ледве стримувала розчарування. Вадим підійшов до коханої і промовив:

— Марті, я перепрошую. Я забув вимкнути мобільний. Тепер усе гаразд. Пішли в будиночок, ти вже зовсім замерзла.

Раптом бізнесмен обійняв її та підхопив на руки. Дівчина довірливо схилилась на його плече, ховаючи очі.

***

У той самий час

Мілана Морозова байдикувала в компанії коханого Стилета, насолоджуючись ранковою кавою. Вірніше, спати сьогодні вона ще й не лягала, адже хіба можна заснути поряд з таким неймовірним чоловіком?

— Стилете, мені вже так набридло подвійне життя. Остогидло переховуватись, ніби сіра миша, – дівчина нервово хитала тендітною ніжкою, зводячи з розуму коханого.

— Заюню, не нервуй. Розрулимо ситуацію, – він провів рукою по її гнучкій спині, погладив водоспад чорного волосся, - Все буде краще, ніж ти собі уявляєш.

— Ще й ця нахабна секретарка тягне з мене гроші, але інакше мені не підібратися ближче до рідного чоловіка. Чекаю не дочекаюся, коли приберу все до рук і вижену Веро під три чорти, – поставила чашку з напоєм на столик, а потім розвернулася на ліжку, наче дика кішка, яка приготувалася до стрибка.

— Ох, Мілано! Інформація від Веро може виявитися обманом. Хоча план із банкрутства Морозова ще не повністю в дії, але є ще трохи часу. Я намагаюся діяти обережно через підставних осіб, щоб до нас не тягнулося жодної ниточки, – додав партнер по заколоту.

Мілана перевела погляд уважних синіх очей на чоловіка, думаючи про щось своє.

— Навіщо мені збанкрутіла компанія? Я бажаю забрати все собі, особливо приваблює його прибутковий бізнес.

— Заюню, все буде зроблено дуже хитро. І не хвилюйся, без його грошей ти точно не залишишся. Давай обговоримо інше питання. Де зараз знаходиться твій благовірний?

— Дивне питання. Де б йому іще бути? Напевно, вдома. Це ж я гуляю сама по собі, він навіть не дивується, коли не повертаюся ночувати. Мої вірні подружки завжди мене підстрахують, а він навіть перевіряти не буде.

— Гарненько подумай, Заюню, – Стилет став наполягати, хоча дівчина зараз хотіла зовсім іншої розваги, – Від точності твоєї відповіді залежатимуть наступні дії.

Чоловік торкнувся губами ніжного місця за вушком, потім подарував довгий солодкий поцілунок. У Мілани збилося дихання, вона кілька разів глибоко вдихнула і видихнула.

— Заю, зосередься. Я б теж не наполягав, та час невплинно збігає.

— Знаю! – дівчина різко підскочила на ліжку, – Знаю, де він. Він сьогодні зранку поїхав на рибалку. Мені телефонувала покоївка з питанням, коли я повернуся додому, бо Морозов попередив, що два дні рибалитиме.

— Дивно, дивно. Давненько він не рибалив. Тим більше, у нього зараз дуже гаряче на фірмі. Останнім часом, я вставляю йому палиці в колеса, тому він повинен днювати і ночувати на роботі. Остання справа їхати відпочивати, коли він потрібен у місті, – намагався знайти логічну відповідь Стилет.

— Дійсно, цікаве припущення, – підсумувала брюнетка, а тим часом задзвенів телефон у її сумочці. Мілана потягнулася до мобільного та здивовано підняла брови:

— Веро власною персоною. Дивно, що їй від мене іще потрібно? – Морозова прийняла виклик і натиснула кнопку голосного зв’язку, щоб і коханець міг чути розмову. Стилет підсунувся до неї впритул і обійняв за плечі.

— Привіт, Веро. Не знайшла з ким провести суботній ранок?

— Доброго ранку, пані Мілано. Я, як завжди, з новинами. Коли мені хочеться заробити грошей, то ніколи валятися в ліжку, – відповіла нахабна секретарка.

— Дійде до того, що й комуналку за тебе платити буду? – вибухнула багатійка.

— Ну що ви. До такого я ще не додумалась. Мені от просто дуже цікаво, чи не дарував вам пан Морозов дорогої коробки цукерок та браслета від «Tiffany&Co»?

— Якщо ти телефонуєш, то наперед знаєш відповідь. Звичайно, що ні, – нахмурилася брюнетка, подаючи знак мовчати Стилету.