Глава 31. Розтопити лід відносин до кінця

Мартіні дійсно дуже сподобалась рибалка. Особливо тішила присутність коханого, який нічого не вимагав від неї, а просто намагався її порадувати.

— Ой, Вадиме, – прошепотіла дівчина, – Я відчуваю, щось велике смикає мою вудку. Я самостійно не зможу витягнути рибину.

— Гаразд, – змовницьки відповів бізнесмен, – Давай мені вудку, зараз разом спіймаємо твою законну здобич.

Чоловік підхопив вудилище, яке блондинці так не хотілося випускати з рук. Потім Вадим прошепотів:

— Марті, будь-ласка, неси сюди підсаку. Наскільки велика риба, що може запросто зірватись з гачка.

— Це отой великий сачок? А я думала, що ти після рибалки займешся відловом метеликів, – захихотіла дівчина, яка ще не знала всіх тонкощів рибальства.

— Так, Мартіночко, швидше, тягну, – попросив Морозов.

Блондинка, забувши про поранену ногу, стрілою метнулася до краю кладки, де й чекала свого часу підсака. Схопивши необхідний предмет для риболовлі, побігла назад. Над водою вже з’явилася лупата риб’яча голова, лускате тіло і сильний хвіст.

— Підставляй! Зараз зірветься! – викрикнув бізнесмен. Марті підоспіла вчасно. Коли лускатий житель озерних глибин майже зірвався з гачка, то упав прямісінько у підставлену підсаку. Під вагою рибини дівчина аж присіла.

— Нічого собі! Яка величезна риба, – Марті була повністю задоволена цим надзвичайним ранком, який повертав сили та бадьорість.

— Давай, я потримаю, відпочинь. Мартіночко, ти добре постаралась, – Вадим забрав підсаку і витягнув улов на кладку, після чого перемістив у стару ванночку з водою.

— Я вже давно полював на цього товстолоба, – розповідав Морозов, а потім підійшов до дівчини і обійняв за тонку талію.

Азартна риболовля зробила їх ближчими, а від неочікуваних обіймів серце блондинки забилося в захваті, дихання стало поверхневим і почастішало, а щічки забарвив рум’янець. Обіймаючись, вони балансували на самому краєчку кладки, та раптом нога Марті послизнулася і вони разом полетіли в озеро. Красуня з головою поринула у воду, але через мить винирнула.

— Мартіно, ти зараз така кумедна, – розсміявся супутник.

— Ти зараз теж отримаєш водяного шарму, – з усієї сили плеснула чоловікові в обличчя пригорщу води, хоча той і так був мокрий.

— Як же страшно! — він відплив у сторону, тому новий фонтан бризок пролетів мимо, – Марті, от і не вцілила!

Вадим декілька разів провів рукою по гладі озера, хвиля накрила дівчину, котра щасливо заверещала.

— Зараз я тобі покажу, де гуси зимують! – з цим криком Мартіна пірнула. Бризки розлетілися навсібіч, виграючи під променями сонця дорогоцінними камінцями. На мить Вадиму здалося, що в повітрі спалахнула маленька веселка, а, може, то його супутниця була такою казково-чарівною. Морозов почав гукати дівчину, але вона не відповідала.

«Вона так грається?» — майнуло в голові.

— Марті, а чому не раки? – хотів спровокувати питанням, але її голова так і не з’явилася на поверхні.

«А якщо вона не вміє плавати? Слід пірнути і пошукати», — розхвилювався не на жарт. Зненацька щось стрибнуло йому на спину, чоловік ледь не скрикнув від несподіванки. Ніжні губи доторкнулися його шиї, від чого мурахи поповзли по тілу. Гаряче дихання коханої залоскотало біля вуха:

— Я перемогла, Вадиме. Навмисно блефувала, поки ти шукав різницю між раками і гусьми, – промуркотіла дівчина, насолоджуючись тріумфом.

— Марті! Я злякався не на жарт. Подумав, що ти не випливеш.

— Невже? – красуня міцніше обхопила його спину, щоб не впасти. Ще кілька мокрих пасем повільно сповзли на його шию.

Мартіна не планувала налякати Вадима – в ній сьогодні прокинулася жартівлива дівчинка. Вона свідомо пірнула, обминула під водою бізнесмена і стрибнула ззаду – ідеальний фінт для водних забав.

— Марті, обіцяю бути сумирним з такою прекрасною вершницею.

— Ого! Пан Морозов вирішив здатися? – красуня зістрибнула з його спини, трохи пропливла вперед і плеснула на нього пригорщу води. Марті весело розсміялася, дивлячись на щасливо-замріяне обличчя чоловіка.

— Пустунко, я тебе зараз спіймаю, – він викрикнув жартівливу погрозу.

— Ні, ні. І ще раз ні! – заверещала блондинка і рвонула геть.

— Ей, стій! – крикнув услід чоловік і поплив за нею.

Вадим часто відвідував басейн, тому непогано плавав. Зараз він вирішив тримати певну дистанцію, щоб ця весела гра тривала якомога довше. Як же давно Морозов по-справжньому не веселився, не відпочивав душею. Мартіна в дитинстві деякий час займалася плаванням, тому вміла триматися на воді і досить добре плавати і пірнати.

— Вадиме! Ти повільніший від замаринованого равлика! – блондинка обернулася до переслідувача і плеснула рукою по воді. Бризки полетіли в чоловіка, але той встиг ухилитися.

— Я так не думаю, Марті! Зараз ти мені потрапиш до рук!

Дівчина весело розсміялася:

— Якщо зможеш руками впіймати рибку, то повірю в твою майстерність! Хоча за нашими ігрищами всі озерні жителі повтікали хто-куди.

— Замість рибки я краще спіймаю русалку, – відповів бізнесмен, насолоджуючись моментом, – Ось ця озерна красуня мені подобається більше від якихось холодних риб. Хоча я думав, що русалки зеленокосі, але мені пощастило натрапити на дуже рідкісну – симпатичну золотоволоску із сапфіровими очима.

— Кого ти маєш на увазі? – вдала здивування дівчина.

— Прекрасну діву озера звати Мартіна В’ячеславівна, – з хитрою посмішкою відповів Морозов.

— Якщо ти оголосив на мене полювання, мені слід швидше втікати, - блондинка тільки повернулась спиною, щоб пливти геть, як спинилась від несподіваного запитання:

— Марті, ти любиш шоколад? – зненацька поцікавився Вадим.

Блакитні очі дівчини розширилися від здивування:

— А то ти не знаєш? Якийсь палкий шанувальник мені підкинув коробочку шоколадних цукерок прямісінько в кабінет. Хм, як він дізнався про мої смаки? І до чого такі питання?