Глава 30. Незвичайне побачення

Погляд дівчини, ніби зачарований, не міг відірватися від благословенного куточку природи, схованого від очей допитливих мандрівників. Здавалося, панорама точно відтворює старовинну вітальну листівку або картину художника. Мартіна зупинилась, вражена красою природи. Під променями вранішнього сонця блищала блакитна, бездоганно чиста поверхня озера. Жовтий пісок манив роззутися і пройтися босоніж. Стрілка годинника, мабуть, потурала суботнім лінощам і не поспішала переповзати з позначки сьомої години ранку.

Погляд приваблював акуратний мисливський будиночок, який нагадував пряникову хатинку з дитячих казок. Блондинка ахнула від здивування. Невже бізнесмен Морозов зумів створити таку красу? Будинок був оточений кількома ялинками, котрі додавали загадковості.

— Вадиме, це неймовірно! – у дівчини перехопило подих від емоцій, які охопили душу, – Я ще ніколи не бачила в реальному житті подібної краси.

Вони стояли обійнявшись на невисокому пагорбі. Мартіна провела рукою по плечах чоловіка, насолоджуючись кожним моментом. Здавалося, його руки стануть для неї рятівним якорем від негараздів життя.

— Я радий, що тобі сподобалось, – весело відповів Морозов, який сьогодні був грайливо налаштований, – Марті, гайда наввипередки. Хто першим здолає відстань до озера, той матиме право підпалити юшку.

— Як це можливо? – збентежено запитала красуня.

— Незабаром дізнаєшся, – хитро підмигнув бізнесмен і зірвався з місця.

— Ей, зачекай! – скрикнула блондинка і побігла слідом. Згодом вона його наздогнала, але раптом нога відізвалася глухим болем. Мабуть, гомілка не розраховувала на таку експлуатацію, як біг наввипередки, тому і віддавалася пекучими імпульсами.

Як на зло, дівчина не змогла втримати рівновагу і почала падати. Вадим кинувся до неї, щоб впіймати в обійми, проте послизнувся на вологій від ранкової роси траві. В результаті чоловік упав на спину, а Мартіна приземлилася прямісінько на нього. Машинально дівчина вчепилася в його плечі, їхні погляди перетнулися.

— Вибач, я така незграбна, – зніяковіла блондинка.

— Не слід виправдовуватися, Марті. Це я незграба, що не зміг тебе підтримати, – м’яко заперечив Вадим.

— Ой, – скривилася дівчина.

— Красуне, в тебе щось болить? А я тут зі своїми перегонами, – стривожився Морозов.

— Дрібниці. Нещодавно я пошкодила ногу, а тепер… Можливо, занадто напружилась.

— Тебе відвести додому? Все зроблю для тебе, тільки скажи, чим можу допомогти.

— Не слід. Я така задоволена цією поїздкою на природу, не хочу знову повертатися в міські джунглі. Нога швидко переболить, не турбуйся.

— Гаразд, тоді пропоную рішення, яке задовольнить тебе і мене. В найближчий час ти не будеш пересуватися самостійно, – сказав своє останнє слово чоловік і підхопив блондинку на руки.

— В сенсі? — вона зойкнула в цей момент, проте Вадим пропустив її протести мимо вух. Він замилувався її красою, блискучими очима та золотистим волоссям, зібраним у хвіст.

— Марті, ти справжнє диво, – прошепотів чоловік.

Вітерець тихо шарудів прибережною осокою, відносячи сміх закоханої пари у далечінь лісу. Дівчина обійняла свого супутника за плечі, уткнувшись головою в шию. На губах бізнесмена вигравала задоволена посмішка, він ніколи до цього не відав такого повного відчуття щастя. Зараз він нагадував швидше не багатія, а задоволеного кота, який наївся сметани.

— Вадиме, я хочу повернути тобі браслет, – попрохала знічена Мартіна.

— Гаразд, залишиш його в будиночку, – в очах чоловіка зблиснуло лукавство, та блондинка не звернула на це уваги. Вона мліла від щастя на руках небайдужого їй чоловіка. Морозов разом із дорогоцінною ношею покрокував в бік блакиті озера.

— Відпусти, я й сама можу йти, – завовтузилася в міцних обіймах Марті, переборюючи тягу залишити все, як є. Вона боялась показати свою слабкість, хоча насправді втрачала від коханого розум.

— Мартіночко, тобі ж боляче ходити, – лагідно промовив Морозов.

Дівчині уже й самій набридло чинити супротив його ніжності.

— Усе добре, вже нічого не болить. Я давно підвернула ногу, – відмахнулася красуня, не бажаючи розповідати про автомобільну аварію.

— Як це сталося? – Вадим цікавився всім, що стосувалося коханої.

«Один навіжений багатій протаранив бампер моєї машини, потім ми сварилися. Наступного дня я заледве не потрапила під колеса його позашляховика і ми знову ледве не побилися. Невже так мені слід відповісти? Після такої заявочки Вадим подумає, що мені потрібна медична допомога у клініці, а не нахабному Соболевському», — подумала Мартіна.

— Не хвилюйся за мене, просто невдало впала, – по факту це було максимально наближено до правди.

Тим часом чоловік відніс дівчину до своєрідних дерев’яних містків над озером і обережно посадив на один із двох шезлонгів. Після чого збігав до будиночка і встановив величезну парасольку від сонця.

— Марті, тобі зручно?

— Вадиме, поки будеш облаштовувати для мене комфорт, вся рибалка зійде нанівець. А мені вже скоро урветься терпець, як хочеться навчитися закидати вудку, – підмигнула блондинка.

— Хвилиночку, в мене все підготовлено. Зараз насаджу наживку на гачок і вуаля – тримай надважливий інструмент для риболовлі, – простягнув дівчині вудку. Мартіна закинула один кінець вудки з наживкою у воду і стала чекати.

— Клює … — прошепотіла, намагаючись не сполохати рибу.

— Тихенько тягни і підсікай, – чоловік навшпиньки підійшов на допомогу.

Блондинка обережно встала і потягнула, відправляючи спійману здобич у політ. Раптом дівчина підсковзнулась і впала на містки, устигнувши підставити руки, щоб не забитись. Оці падіння її прямо переслідували останнім часом. Рибина зірвалася з гачка і полетіла прямісінько на Вадима, який підставляв руки, щоб вловити Марті, а натомість впіймав законну здобич на юшку. Блондинка сіла, зігнувши ноги в колінах, вона заливисто сміялася і не могла зупинитися.