Глава 27. Провина орхідей

Наступного дня Мартіна, як звичайно, поїхала на роботу. Нога вже практично не турбувала, лише іноді нагадувала про себе ниттям, але це були просто дрібниці в порівнянні з позавчорашнім болем. Дівчина покрокувала прямісінько в кабінет двох подружок-масажисток.

Під час сеансу вона чомусь безупинно згадувала вчорашній вечір: сльози в обіймах Стаса, фотографія торту, надійно збережена в пам’яті телефона, шоколадно-фруктовий смак вишуканого кондитерського виробу, сміх і жарти, масаж кращого друга, від доторків якого по шкірі повзли мурахи, прощання під світлом нічних ліхтарів. Проте й образи галантного Вадима і загадкового Марка аж ніяк не покидали думки, змушуючи серце тріпотіти. Вона й сама була шокована дикими фантазіями підсвідомості, яка підкидала їй приклади різного розвитку подій.

Після процедур косметологиня попрямувала в сторону власного кабінету, але знову заклякла на порозі.

«Як другий день поспіль мені можуть підкидати подарунки? Невже в цьому фарсі бере участь хтось зі співробітників? Було б чудово, якби сюрпризи мені влаштовував Вадим Морозов. Але це може бути будь-хто. Не вистачало, щоб до презентів приклав руку той нахабний Соболевський. Марті, зупинись! Тебе заносить на поворотах!» — красуня заштовхала абсурдне припущення в найпотаємніший куточок пам’яті, щоб більше і носа не показувало. Потім обережно закрила за собою двері і зробила рішучий крок назустріч невідомому.

«Я спочатку роздивлюся ближче, а потім почну розбиратись», — завірила себе дівчина і підійшла ближче до столу, на якому лежала коробка, перев’язана червоною стрічкою. Очі швидко знайшли невеликий клаптик картону з написом:

«Живі орхідеї для найкрасивішої і найповітрянішої дівчини у світі. Сподіваюся на зустріч. Ваш закоханий шанувальник.

P.S. Обережно, подарунок може втекти».

Інтрига … Інтрига здатна заманити майже будь-кого в надійно розсталені тенета пристрастей. Мартіна обережно переклала записку в сумочку, де вже знаходилось попереднє послання і візитівка Марка Соболевського.

Тим часом очі дівчини горіли вогнем передчуття чогось дивовижного, незвичайного, чарівного і загадкового, а щічки палали рум’янцем від збентеження. Пальчики з акуратним манікюром нетерпляче потягнулися до коробки з сюрпризом.

«Як це: орхідеї можуть втекти? Я не бачила ще подібного феномену, а як же кортить поглянути на таку дивину», — азарт охопив дівчину, очікування прекрасного вихлюпнулося через вінця.

Один легкий порух – і зав’язки полетіли геть, реальне стало нереальним, планета закрутилася в протилежну сторону, а світ перевернувся з ніг на голову.

— Йой! Вау! Диво! – захоплені зойки зривались з рожевих губ.

Мартіна, ніби зачарована, спостерігала за різнобарвним потоком барвистих метеликів, які з шурхотом покидали коробку. Блондинка заливисто розсміялася від дивного почуття всеохоплюючого щастя, котре п’янило голову сильніше від ігристого шампанського. Дівчина подумки склала два і два. Метелики дійсно нагадували екзотичні квіти, створюючи в її кабінеті райську картину. Вона ніби перенеслася у тропічний ліс, хіба що не вистачало ліан.

Косметологиня з захватом спостерігала, як дивні крилаті гості розсідалися на шафі, підвіконні, столі, кріслах. Повільно простягнула руку до великого метелика, який кружляв у запальному танку навколо неї. На подив, він з приязню прийняв в якості опори ніжну дівочу долоньку. Мартіна з цікавістю розглядала червоні крильця з чорною облямівкою та золотистими візерунками. Крилатий пасажир зробив кілька кроків і поворушив вусиками.

— Лети, лети, красеню, – Марті зрозуміла, що метелик знудився від байдикування на її руці і хоче розправити крильця.

Сюрприз дійсно здивував та потішив. Дівчині так хотілося на підсвідомому рівні, щоб цей романтичний подарунок був від Вадима. Метелики нагадували феєричний вихор квітів, точніше, її улюблених орхідей. Мартіні стало так добре серед цього буяння життя, що вона не могла описати свої почуття словами. Але тут у прекрасний світ, ніби фальшивий акорд посеред милозвучної симфонії, увірвався нетерплячий стукіт у двері.

— Заходьте, прошу, – ввічливо запросила окрилена і схвильована дівчина.

«Я так радий, що у Марті нарешті прекрасний настрій. Сподіваюся, мій торт-сюрприз перевершив подарунки того старого багатія», — Стас упевнено натиснув ручку дверей, але коли вони прочинилися, остовпів від побаченого.

«Проклятий бізнесмен! Він знову намагається заманити Мартіну в пастку для наївних дівчаток. Як же мені протистояти цьому негіднику? Доля коханої залежить від моїх рішучих дій!» — чоловік не знав, що точно слід робити і куди бігти, щоб розірвати це замкнуте коло.

— Привіт, Стасе, – блакитноока блондинка лагідно посміхнулася. Плавний вигин пухких губ так і манив, хотілося торкнутися їх, щоб перекреслити нове захоплення дівчини. Але він зміг втриматися, підкорити силою волі нетерпляче поривання.

Серед танцюючих метеликів Мартіна виглядала просто неймовірно: зелена блузка, класична чорна спідниця до середини колін та черевички на плоскій підошві робили образ ще милішим, ніж зазвичай. На її розпущеному волоссі, ніби дорогоцінна прикраса, сидів яскраво-синій метелик.

— Привіт, – здавлено вимовив колега.

«Слід отямитися, повернути холодний розум. Поки я тут буду прохолоджуватися, якийсь багатій заманить у тенета мою Марті. Хоча вона й захоплюється несподіваними подарунками, та ще точно його не кохає. Це ніжне почуття ніяк не можна купити, воно народжується, ніби грім серед ясного неба, а не від забаганки. Знаю одне – дівчину слід негайно рятувати», — нервово прокручував у голові варіанти розвитку подій.

— Стасе, прикрий двері, будь-ласка, а то Віра Іванівна буде сваритися через метеликів, які заполонять клініку, – мелодійно прозвучав голос дівчини.

— Марті, хто тобі це дарує? – вкрадливо запитав чоловік, прикривши двері.

— Не знаю.

— Він хоче заманити тебе у пастку, прагне, щоб ти відчувала себе зобов’язаною за такі подарунки. Цей плюгавий багатій планує зіграти на твоїй молодості і недосвідченості в інтригах!