Глава 23. Загадковий шанувальник

— Дівчата, тут немає чого розповідати! – Мартіна знесилено притулилася спиною до стіни, щоб випадково не впасти. На чолі виступили краплинки поту.

— Нога болить? – Леся вирішила тимчасово відійти від теми, яка їх з подругою надзвичайно хвилювала.

— Так, – простогнала косметологиня.

— Марті, ми допоможемо тобі дійти до кушетки, – запропонувала чорнявка.

— Гаразд, – щиро посміхнулася Мартіна.

Подружки підхопили її обіруч і допомогли пройти кабінетом до кушетки. Дівчина з легким зітханням нарешті змогла присісти на тверду поверхню.

— Роззувайся, – закомандувала Ліна.

Клієнтка зняла черевички і прилягла на кушетку.

— Марті, ти знаєш, які чутки поповзли по клініці? – таємниче прошепотіла руденька дівчина.

— Невже щось лихе сталося? – стривожилася блондинка.

— Не те, щоб … — у розмову втрутилася Ліна.

— Деякі доброзичливці припускають, що ти зустрічаєшся з Гордієнком, – Леся активно розминала гомілку Мартіни, але ця справа не заважала чесати язиком і з ентузіазмом ділитися плітками.

— До речі, мені здалося, що Стас навіть не заперечує цю версію, – додала її напарниця.

— Це неправда! – Марті ледве не зірвалася з кушетки, – Він усе вигадав.

— Лежи, лежи, – зупинила Ліна її поривання дременути світ за очі.

— Отже, ми маємо справу з нерозділеним коханням, – підсумувала Леся, – Можливо, серенади під вікном місячної ночі розтоплять серце Мартіни?

— Я краще порекомендую Стасу співати пізнього хмарного вечора або в беззоряну ніч, – скептично зауважила брюнетка.

— Чому? – вдала здивованість руденька.

— Важче буде потрапити пательнею. Здається, наша Марті відлупцює пательнею будь-якого співучого нахабу, адже не захоче, щоб сусіди згадували цей випадок довіку, – дівчата дружно розсміялися, а блондинка закотила очі.

Мабуть, більше вона не витримає в компанії цих балакучих масажисток, яких радувала не тільки якась невелика побрехенька, а й сам натяк на неї.

— Марті, у тебе зараз такий вигляд обличчя, ніби вагаєшся: через вікно чи через двері тікати від двох скажених подружок, – зайшлася сміхом Ліна.

— А ще на тебе чекає фіксуюча пов’язка, – протягнула Леся.

— Сьогодні походиш із пов’язкою, а вже завтра зможеш із задоволенням бігти на побачення, – підколола чорнявка.

— Завтра ще п’ятниця, тому Марті завітає до нас ще й завтра. Не забувайся, – руденька ліктем злегка штовхнула подругу.

— Ну, що ж. Жалкую, що зараз тільки четвер, – поскаржилася на долю співрозмовниця.

— Якраз до тебе у суботу на чорних крилах смутку прилетить розплата, – весело примружила очі Леся.

— Нічогісінько не пригадую, – хмикнула подружка.

— Ліночко, моя мила кішечко, – завуркотіла під час роботи руденька, – А про наше парі ніхто не забувся? Хтось самовпевнено стверджував, що вразить красою у саме серце одного багатого відвідувача – Вадима Морозова. Але скільки б ти не «вишивала» перед ним, він на тебе навіть не глянув. Ех, такий ласий шматочок прогавила! Завдяки твоєму ганебному провалу, ми тепер у суботу гуляємо в нічному клубі за твій рахунок.

— Я ж не знала, що він … — Ліна здивовано підняла брови. У Мартіни тривожно застугоніло серце від тривожного передчуття, до горла підступила слизька грудка, перед очима затанцювали сині плями.

— Хм, дівчата, ви говорите про симпатичного шатена в дорогому костюмі?

— А про кого ж іще? Такого красеня ми бачили тільки в серіалах, а щоб він опинився серед коридорів нашої клініки – навіть помислити собі не могли. Так-так, ми ще затіяли суперечку, кого з акторів він нагадує.

— Цікаво, – косметологиня вирішила дізнатись правду у торохтійок, хоча намагалася вдавати байдужість, – Він зустрічається з якоюсь дівчиною?

— Ні, бо він … хоча, не зважай, – відповіла Ліна.

Багатозначний погляд чорнявки, здавалось, пронизав наскрізь помисли Мартіни, проте це не завадило красуні стати на краплиночку щасливішою, адже тепер совість може знову залягти в сплячку.

— Добре, досить перемивати кісточки недоступним красунчикам. Лесю, ти не пам’ятаєш, де наша дорога мазь у фіолетовій баночці? – запитала Ліна, щоб змінити тему розмови.

***

Мартіна відчувала себе оновленою, свіжою, повною сил і енергії. Коли наступала на ніжку, вона зуділа легким болем – відчуття, ніби від застарілої рани. Косметологиня з жаром подякувала веселим подружкам і запросила колись заглянути до неї на чай або каву.

Дівчина повільно крокувала коридором у напрямку свого кабінету. Сонце потихеньку, підсмаженим до золотистої шкірочки колобком, дерлося в зеніт, тому поки що було зарано очікувати приїзду Мілани Морозової.

Ці кілька годин дівчина вирішила провести з користю. Марті намагалася викроїти час на вдосконалення професійної майстерності, тому цікавилась інноваціями в косметології, брала участь в конференціях. От і цього разу надумала посидіти перед комп’ютером, перевірити електронну пошту, поспілкуватися з колегами. Вона нетерпляче відчинила двері і здивовано завмерла на порозі кабінету.

«Невже забула закрити двері на ключ? Чи я переплутала кабінети?» - шоковані, збентежені думки снували, стикались, рикошетили тенісними м’ячиками. Погляд, ніби зненацька захоплений звіром, бігав кімнатою, з подивом відмічаючи несподівані зміни.

Нарешті, дівчина впізнала власний кабінет, який самостійно облаштовувала милими серцю дрібничками. Враз обличчя осяяла несмілива, знічена посмішка. Марті затягувало в невідоме майбутнє міцним ланцюгом кохання, який не розсиплеться порохом до тих пір, поки … поки серце ще здатне любити до нестями.

«Як же мені хочеться, щоб цей подарунок виявився від Вадима», - солодке передчуття охопило душу.

У центрі кабінету, ніби привіт з далеких тропіків, з плетеного кошика піднімали голівки білосніжні, як незатьмарена радість, орхідеї. Дівчина в пориві щирої радості присіла перед ними навпочіпки, вдихнула солодкий, витончений аромат, який так сильно п’янив голову. Блондинка обережно торкнулася кінчиками пальців ніжних пелюсток, милуючись неочікуваним сюрпризом.