Глава 18. Пробачити все

До приїзду Станіслава Марті встигла дістати аптечку і обробити рану антисептиком. Було дуже шкода розірваної сукні і зіпсованих черевичків, які дуже їй пасували. Але найбільше пекло душу усвідомлення конфлікту з чорнооким бізнесменом, хоча він і захистив дівчину від надмірної уваги натовпу. Якби відео потрапило в мережу, то вже завтра її чекало б звільнення з престижної клініки. Вона стільки років йшла до мрії – працювати з найвідомішими косметологами, поступово удосконалюючи вміння, але один невірний крок міг звести нанівець усі зусилля.

Коли Мартіна нарешті побачила стурбоване обличчя друга, зрозуміла, що тепер усе буде добре. Він не задавав зайвих запитань, поводився, ніби не було негарної сцени біля альтанки. Стас швидко замінив колесо і сів на водійське сидіння.

— Ну що, Марті, готова їхати додому? – чоловік, замаскувавши стурбованість, намагався підбадьорити.

— Так, звісно, – прошепотіла красуня здавленим голосом. Вона не могла без зрадливих сліз дивитися на колегу. Стас прилетів їй на допомогу, хоча мав повне право проігнорувати прохання.

— Мартіно, як же ти поранилася? – стурбовано протягнув шатен, – Не хвилюйся, коли приїдемо до тебе на квартиру, я надам увесь перелік послуг, яких ти зараз потребуєш. Недарма я стільки років протирав штани в інституті, – намагався пожартувати колега, проте в його очах читалася непідробна тривога за подругу.

— Я не знаю, як це сталося. Просто йшла виказати все тому нахабі і спіткнулася на рівному місці.

— Про це ми поговоримо потім. Зараз раджу трішки поспати, щоб відновити сили. Я не гнатиму машину, щоб тобі було комфортніше. Витирай слізки, – із словами турботи простягнув хустинку.

Дівчина тільки кивнула на знак згоди. Заколисана мирним гудінням двигуна, Марті несподівано для себе міцно заснула.

***

Блондинка злякано відкрила очі, відчувши ніжні обійми. Вона опинилась у мужніх руках, які її обережно підняли і кудись понесли. Заледве вирвавши змучену свідомість з лещат лікувального сну, намагалась сфокусувати погляд.

— Де я? – прошепотіли пошерхлі вуста, в очі вдарило тьмяне світло. Сухе шелестіння, скрип, протяг – і відповідь:

— Марті, все гаразд. Ми зараз піднімаємося ліфтом, – косметологиня впізнала голос Станіслава, і вмить на душі потепліло.

— Стасе, навіщо носиш мене на руках? Я й сама можу стояти, – вона намагалася зісковзнути вниз, але руки не відпускали.

— Марті, ти забула про травмовану ногу, – очі колеги зблиснули смарагдами у напівпітьмі, – Зараз тобі потрібен тільки спокій, а зайві рухи призведуть до нових спалахів болю. Ти ж сама це прекрасно розумієш.

— Знаю, але вважаю це неправильним.

«Здається, все було сном, а не підступною реальністю. Я можу на це сподіватися хоч раз у житті?» – проте надії Марті жорстоко порвав біль, не дивлячись на дію знеболювального. Вона прикусила нижню губу, щоб стримати мимовільний стогін. Пальці судомно вчепилися в плечі Стаса. Високий лоб дівчини вкрили крапельки поту.

— От бачиш. Марті, не виривайся. Вважай мене екстреною допомогою потерпілим в аварії. Я просто виконую свою роботу. Усе налагодиться, ось побачиш.

Двері ліфту з тихим шурхотінням роз’їхалися в сторони. Виявилося, що шатен встиг завбачливо прихопити з собою її сумочку, де до цього моменту лежали ключі від квартири.

— Мартіно, тобі обов’язково потрібно прийняти душ, змити бруд із ран. Ти зможеш впоратися з цією задачею? – найкращий друг дійсно турбувався про її стан здоров’я. Дівчина розуміла, що він, як медик, спокійно допоміг би скористатися душем, відкинувши власні почуття. Але вона не була готова до такого повороту подій.

— Я спробую, дякую, – ніяково посміхнулася красуня, – У будь-якому випадку я не дозволю тобі бачити зайве.

***

Мартіна після водних процедур загорнулася у м’який банний халат. Вона весь час намагалася спиратися тільки на одну ногу. Проте від незручної пози болючі спалахи все-рівно пронизували праву гомілку. Дівчина намагалася не стогнати від пекучого болю, що нуртував розтягнення. Вона підстрибом дісталася дверей і ривком відчинила їх. Мартіна втратила рівновагу і обов’язково б привіталася з підлогою, якби не міцні руки Станіслава, які залюбки прийняли тендітну фігурку в обійми.

— Ой, Стасе! Мені так незручно! – на обличчі розцвів червоними маками рум’янець, що подарувало їй ще більше вроди і чарівності.

— Марті, не переймайся. Мені ж не важко, – посміхнувся чоловік, після чого легко підхопив блондинку на руки і поніс у вітальню, – Ти просто забула подібний випадок, який стався на третьому курсі.

— Ой, досить, – серце затріпотіло від спогадів.

— Не досить. Дозволь нагадати. Я ж можу зараз понести тебе, як тоді. Тендітна студентка підвернула ногу, після чого мені довелося нести її на спині аж до гуртожитку.

— Так! І випадкові перехожі дивилися на нас з подивом. Особливо тоді, коли ти впав разом зі мною у величезну кучугуру!

— Мартінко, але ж я тебе витягнув з цієї купи снігу. І як ти не пручалася, все рівно я тебе доправив до твоєї кімнати.

Пересміявшись, Станіслав закружляв разом з дорогоцінною ношею. Щоб не впасти, дівчина обійняла шию друга руками. Його сорочка пахла шоколадом і корицею. Мартіна відчувала, як сильно б’ється серце Стаса і ще дужче залилася рум’янцем сорому. Колега обережно опустив свій скарб на диван, укрив пледом.

— Що ти збираєшся тепер робити після шаленого кружляння кімнатою? – запитала з хвилюванням у голосі.

— Як і обіцяв, надати допомогу. Облишу гумор на потім, а зараз ретельно увітру знеболювальну мазь у твою ніжку, – чоловік відкрив аптечку, яка вже стояла на столику. Спорудив гірку з подушок і обережно вмостив ніжку дівчини, намагаючись не робити різких рухів. Станіслав видавив в’язку мазь на свої руки, потер між долонями, зігріваючи, а вже потім почав втирати речовину по всій довжині гомілки. Від неймовірного контрасту гарячих рук і охолоджуючого бальзаму, який повинен втамувати біль, у Марті по шкірі поповзли мурахи, а дихання пришвидшилось. Бездонні зелені, як листя під променями сонця, очі кращого друга затягували в полон.